Картина цієї несамовитої ідилії не була б повною, коли б ми не згадали про «з’їзд польських журналістів у Німеччині», що відбувся недавно в Еппенштайні. Серед ЗО учасників з’їзду лише одного можна, при доброму бажанні, назвати журналістом. Це — організатор і редактор фашистської газетки «Польска» Клавдій Грабик. Прізвище знайоме! Особливо жителям Львова. Вихованець і годованець крайньої польської реакції на західноукраїнських землях, так званої ендеції, Грабик в тридцятих роках переплигує в урядовий табір пілсудчиків. Його вабило сюди не тільки багатіше корито. Його погромницькому темпераментові було тісно в старосвітських покоях неповоротких ендецьких зубрів. Грабикові більше імпонував войовничий фашизм полковницької кліки. Він стає редактором львівського органу «Дзєннік польскі». Вже в перших номерах цієї газетки Грабик показує себе чистокровним фашистом з манерами типового бандита пера. Його гаслом стали пам’ятні слова Пілсудського: «Будемо ламати кістки». І Грабик у кожному номері закликав ламати кістки — комуністам, соціалістам, лібералам, масо- нам, українцям, білорусам, євреям, литовцям, а насамперед — усім противникам Гітлера і противникам політики міністра Бека...
І сьогодні цей самий Клавдій Грабик скликає на контрольованій американцями території своїх однодумців, вилазить на трибуну та закидає базарною лайкою Радянський Союз і демократичну Польщу. Більше того, цей новоспечений «демократ» із нсзівського сонмища фашистських убивць закликає... до хрестового походу проти цих країн. Грабик, відомий тим, що в 1936 році він, єдиний з польських журналістів, насмілився вихваляти розстріл мирних жителів Львова, з тим самим неперевершеним нахабством заявляє сьогодні, що «в нинішній Польщі немає свободи преси і слова».
Щоб не було ніякого сумніву щодо характеру еп- пенштайнського зборища, його учасники, за пропозицією того ж Клавдія Грабика, надіслали привітальну телеграму Рачкевичеві та Арцішевському, * величаючи першого з них президентом Речі Посполитої, а другого — прем’єром...
На другий день промова Грабика, написана ним резолюція і привітальна телеграма були повністю надруковані в тих польських газетах, що видаються на американські гроші і контролюються американською цензурою.