Англія і Америка? І поготів! Осиротілі джури Гітле- ра раді б поміняти потрощену свастику на смугасті пра­пори англосаксів. Вони так і пишуть у своїх доповідях (для невеличкого гурту): «Можливий прихід англо-аме- риканських військ на Україну є для нашої стратегії ба­жаний». Однак від бажання бандерівців до приходу цих військ далеко, дуже далеко, і про це вони добре знають. По-перше, тому, що навряд чи знайдеться тепер у світі хтось, хто б наважився напасти на нашу країну, на нашу армію; по-друге, тому, що з хвилини капітуляції остан­ньої кріпості фашизму слово «війна» стало найбільш осоружним словом для найширших мас і Англії, і Аме­рики.

З настроями цих мас доводиться рахуватись навіть найбільш войовничим співцям «залізної завіси». Хоч-не хоч змушені зважити на це й бандерівські верховоди. Нещодавно вони у вузькому колі констатували сумний для них факт, що принаймні найближчими роками анга­ра дянської війни не передбачається. І більше того: вони висловили серйозне побоювання, що робітничий клас Сполучених Штатів Америки паралізує кожну спробу використати атомну бомбу в боротьбі проти Радянського Союзу...

Ці та подібні до них протоколи нарад кліки банде­рівських головорізів свідчать про те, що ці бандити вмі­ють інколи тверезо оцінювати ситуацію. Але ж це оцін­ка лише для внутрішнього вжитку. Коли ж різунська верхівка стає перед лицем рядових різунів, коли вона че­рез мережу своїх агентів намагається говорити до мас, ви почуєте зовсім іншу мову, в якій слова третя війна лунають значно частіше, ніж традиційні вигуки про «са­мостійну» і «соборну».

Гасло «Хай живе третя війна!» не народилося в бан­дерівських головах. Воно, як і всі бандерівські «ідеї», виникло над річкою Шпре, в робочому кабінеті генерала Штюльпнагеля, коли той зрозумів, що від Сталінграда веде один тільки шлях — до катастрофи третього рейху.

На другий день після того, як ця катастрофа стала фак­том, третю війну почав пропагувати «Вервольф», а за «Вервольфом» усе німецьке нацистське підпілля, всі «едельвейси», «штекнаделькнопфи» і як їх там ще звати. Це гасло було негайно підхоплене андерсівцями, усташа- ми, четниками, а звідти, через руки польської посестри бандерівців — НСЗ, потрапило до програми українських нацистів.

Перейти на страницу:

Поиск

Нет соединения с сервером, попробуйте зайти чуть позже