Гітлерівських агентів, бандерівських злочинців, які не послухають розумного народного голосу перестороги, переможний радянський народ безпощадно розчавить, як гадів на своєму світлому шляху.
ПРАВО НА ГОРДІСТЬ
Три роки тому в серпні німецький генерал-губернатор Франк сказав у Львові таке:
«Віднині на цій землі воля фюрера буде найвищим законом».
На щастя, вже через три роки після того, цей закон Гітлера опинився на нашій землі поза законом. Але залишились його сліди. Сліди такі криваві, такі ганебні, що й сотні років не вирвуть з наших душ ненависті і презирства до «культуртрегерів» з-над річки Шпрее.
Скоро буде опубліковане повідомлення Надзвичайної комісії по розслідуванню фашистських злочинів у Львові і Львівській області. Ви дізнаєтесь про речі, яких раніше не бачила людина навіть у тифозному маяченні.
Пройдіться у Янівський «табір смерті», і ви ще сьогодні побачите там дорогу, вимощену людськими кістками, встелену попелом десятків тисяч спалених людських тіл. Вам буде важко відірвати очі від рова, на півтора метри заповненого кров'ю замучених радянських громадян. Вжо півтора року ця кров не висихає. Змішана з водою, вона витікав з усіх щілин землі, як німий докір. І лише тоді вона зникне 8 наших очей, коли остання гітлерівська каналія буде чоботом червоноармійця втоптана, як глиста, у прокляту німецьку землю.
Подивіться на Львів, на місто, яке ще три з половиною роки тому гомоніло піснями, сміхом. Що зробили з ним фашисти? Якою цвинтарною тишею привітало воно нас? Правда, окупанти сміялися тут на весь голос... Сміявся прусський солдафон, коли йому пощастило зграбним ударом ноги скинути з трамвая «тубільця» під колеса автомашини, сміялися гестапівці, коли кращі люди Львова — гордість слов’янської науки — копали для себе яму. Реготалися окупанти в той час, коли Львів німів від болю
і розпачу. Цього по можна забути. Мертві говорять до пас: ради всього святого відучіть окупантів від сміху. І ми відучуємо їх па довгі, довгі роки.
Ви знаєте, що зробили фашисти з гордістю Львова — з його культурними закладами? Університет і політехнічний інститут перетворили на стайню для своїх чиновників і солдатів. Музеї пограбували, бібліотеки позбавили майже всіх цінних фоліантів.
Ви знаєте, що зробили вони з Бой-Желепським, Островськпм *, Руффом ♦, Ренцьким ♦ і іншими? їх мученицька смерть вирізьблена назавжди в наших серцях.