Українці тоді бойкотували польський університет, хто міг — виїхав за кордон, хто не міг — залишився і учився в таемному нелегальному університеті [Львова]. Я був один з радикально настроєних студентів, котрі не терпіли існуючий стан речей, важке матеріальне стаповищо яких було передумовою для класових виступів.
В партію я ввійшов в час розпалу боротьби між КРПП і Комуністичною партією Східної Галичини*. Там був товариш Михаць ♦ — інструктор ЦК КПЗУ, який пішов мені назустріч, допоміг вступити в партію і тоді ж дав мені перше завдання, яке було мені не під силу. Мене призначили секретарем сільської партійної організації. Я не скоро зрозумів внутріпартійну боротьбу. Тоді через
21 я. Гман, т. 4
641
цс я ввійшов у конфлікт з секретарем окружної партор- ганізації (він пізніше втік до німців). Він запропонував мені подати заяву з проханням призначити мене редактором газети «Трибуна роботніча» *.
В 1926 році, навчаючись уже у Краківському університеті, я вступив до польської організації «Життя» *, де був заступником голови. Пізніше нам удалося організувати прогресивне товариство із українських студентів «Пролом». Але воно незабаром розлетілось, бо в його керівництво пролізли націоналісти.
В 1928/29 навчальному році я працював учителем в Луцьку. Та довелося віддатися і політичній роботі. Там я навчав дітей польської літератури. Як викладач літератури я повинен був показати своє обличчя. Скінчилося все тим, що після року праці мене звільнили з робота. Далі я співпрацював у «Нових шляхах» і «Вікнах». А з 1931 року я став членом редакції «Вікон».
В ті роки головним режисером польського театру був кращий польський актор Лев Шіллер *. Він тоді поставив п'єси «Кричи, КитаюІ» російського письменника С. Третьякова * та «Швейка» ♦.
Ми увійшли в тісний зв'язок з колективом театру і його режисером Шіллером. Весною 1932 року прогресивна інтелігенція підписала революційну відозву * до робітників, селян та трудової інтелігенції Західної України із закликом боротися проти агресії імперіалізму.
Результатом появи цієї відозви стало цькування польського театру і Шіллера з боку польської преси, поліції. Скоро цей театр розігнали, а частина письменників, артистів і режисер Шіллер були арештовані.