Схилімо голови перед цим прекрасним життям, воістину воно варте цього. Від Чернівців до Луцька, від Перемишля до Збруча но знайдете, либонь, людини, яка б по знала цього імені, яка б не говорила про нього з любов’ю і гордістю. В найчорніші для західної вітки українського народу часи, в часи баденів ♦, потоцьких *, в криваві роки диктатури Пілсудського, на вбогій мандрівній сцені виступав незмінно Іван Рубчак. І кожна його поява на кону була живою демонстрацією невмирущості уярмленого народу, його сили, його незламної віри в пришестя епохи волі і щастя. Згорблені спини випростувались, заплакані очі всміхалися, бо оце в особі Рубчака входив на сцену дух великого народу, дух бадьорості, завзяття, гордості за своє минуле ії упевненість в своєму славному майбутньому. І не було вже в залі для глядачів сліз, не було зітхань, а був радісний сміх, від якого лячно ставало ворогам. Іван Дем’янович не зазнав розкошів. А втім, вони не були йому потрібні. Він жив і працював для народу й тільки для народу, $ вдячність і любов цього народу були і є джерелом його великого щастя, бо тільки щаслива людина може так зберегти молодість душі, як зберіг її Іван Рубчак.
55-річчя своєї акторської роботи Іван Дем’янович відзначає в радянському Львові, на сцені українського радянського театру. Нова епоха в житті народу західноукраїнських земель стала новою епохою в житті Івана Рубчака. Радянська влада — влада народу — гідно оцінила заслуги талановитого актора, актора-патріота, присвоївши йому звання заслуженого артиста республіки. Вдячний глядач, глядач визволеної країни, бурею оплесків вітає кожну його появу на сцені театру ім. М. Занько- вецької. Прекрасне життя діждалося прекрасної долі.
Іванові Дем’яновичу Рубчаку, великому талантові п справжній людипі — мпогая літа!
ПА ЗАХИСТ МИРУ
Товариші!
Минуло лише чотири роки з дня остаточного розгрому фашистської Німеччини, а на землях Радянської України, ще недавно вкритих бур’яном, широкими масивами колоситься дорідна пшениця. Відбудовано зруйнований окупантами Донбас, вся Південна Україна засяяла вогнями відбудованого Дніпрогесу. В нашій пресі багато місця надається героїчним трудовим подвигам простих радянських людей, для яких праця в ім’я своєї Батьківщини стала справою честі, доблесті і геройства.