Марно. Піднявшись зі стільця, я з легкістю перехопила його руку, боляче стиснувши при цьому. Ще трохи й зламаю.
Суфо, до цього зображавши статую з парку, відмер та кинувся на поміч своєму другу. Але мене на так просто схопити. Люди дуже повільно рухаються на відміну від вампіра. Вчасно відійшла трохи в сторону, це дало змогу дати добрячого підсрачника, від якого голова полетів на підлогу. Приземлення було болячим, червона пика була тому доказом. Навіть емпатією не треба користуватися.
Двері без стуку відчинились вчасно, бо в кабінеті вимальовувалась справжня бійка, якою захопилась настільки, що не почула сварки за дверима.
- Я бачу вчасно тут з’явився, - оголосив Калрін Лавер в компанії з Тайдором Німідором.
Й нащо декан ельфа притягнув?
- Заборонене зілля, - понюхавши флакон виніс вирок пан Тайрод. – Нащо воно вам знадобилось?
- Тут я голова, і не мені перед тобою звітувати, - піднявшись на ноги гиркнув Суфо.
- Помиляєшся. Пані Ольше, звільніть пана Наоса, а то ще трохи й зламаєте йому руку.
Я слухняно виконала прохання. Санрей відчувши волю та зрозумівши, що при декані я не ризикну продовжити бійку повернув свою знахабнілість.
- Посадіть її в камеру! – голосно зажадав він.
- За що?! – одне питання, три голоси. Мій, декана та ельфа.
- За крадіжку з мого дома та за напад на голову магічної варти.
- А от зараз й розберемось, хто винен, а хто ні. Отже, пані Ольше я вас слухаю.
- Ці два мерзотники…
- Давайте все ж таки зберігати ввічливість, - перебив мене ельф.
- Буду намагатись, та не обіцяю. Отже, до мене підійшли на вулиці й заарештували за якусь крадіжку, - почала я розповідати. Мене іноді звісно перебивали, але Німідор одразу затикав їм роти, тому завершення розповіді не затяглось. - Через те, що зізнаватися було ні в чому, Наос намагався на мене навести якесь заклинання від якого добровільно мала б випила зілля. А потім я повинна в чомусь зізнатися, в чому саме, вони не говорили. Та на щастя, ні те, ні інше, на мене не подіяло.
- То що ти тепер скажеш? – звернувся Німідор до Суфо. – Що ви намагались повісити на дівчину? Ти догрався, Руперт, так що раджу говорити правду. З поста голови магічної варти тебе вже усунено. Так що злочинцем на цей час є ти. А твій друг - спільником.
- Без сторонніх. Я буду говорити без сторонніх.
- Замовкни, - погрозливо рикнув Наос.
- Як цікаво. Ята, дитинко, вийди за двері та поклич Сент Луя, він зі своїм загоном очікує на виклик.
- Далеко не уходьте. Хочу з вами ще поговорити, - додав похмурий Лавер.
- Добре, - погодилась я, навіть не образившись на “дитинку”.
Як і було сказано за дверима стояв загін перевертнів. Нолан багато про що хотів запитати, та на жаль не було часу ляси точити. В кабінеті хлопці були не довго, десь хвилини через три вивели Наоса в антимагічних кайданах. Чоловік опирався та лаявся, погрожуючи всім і вся.
- Ти за це ще пошкодуєш? – на прощання погрозив він мені.
- Вже шкодую. Навіть не уявляєш як, - відповіла я.
Залишившись на одинці, два охоронці, які були в кабінеті кудись поділись, я знайшла підвіконня недалеко від дверей та вмостилась очікувати декана. Більше хотілось постояти під дверима та підслухати, та ані звуку з кімнати не було чутно. Магія, щоб її.
***
Сидіти довелось досить довго, погрожуючи запізненням на роботу. Я навіть задрімати встигла, коли відчула знайомий запах. Повернувся Нолан і як завжди мовчки вставився на мене.
- Щось вдалось з’ясувати? – запитала я, щоб порушити цю неприємну тишу.
- Поки що не дуже. Санрей Наос сидить в камері та всім погрожує. А ти як?
- Вже майже заспокоїлась. Хоча вимушена зізнатися, бійка сподобалась. Так давно мріяла дати копняка голові варти. А ще це дозволило зрозуміти наскільки я сильніша за людей.
- Це натяк на те, що тепер можеш в ночі ходити сама?
- Ні. Це те, що не така вже я й беззахисна, як деякі вважають. А супровід. Твоя присутність мені приємна. Хоча ти й дивний. Може перевертні цього світу всі такі, то я схаменута?
- Та ні. Ти просто здаєшся дивакуватою, чим й привертаєш увагу.
Нолан посміхнувся. Дуже рідкісне явище.
Розмову довелось закінчити. Двері в кабінет відкрилися випускаючи на волю чимось дуже задоволеного Німідора.
- Сент Луй. Офіційно, поки не знайдуть нового голову, цю посаду займаєш ти. Зрозуміло? – ощасливив перевертня Тайрод.
- Так, - погодився Нолан, хоча скоріше він не до кінця усвідомив чим це йому загрожує.
- Тоді пішли за мною, відведемо цього красеня в камеру для подальшого розслідування. Калрін, пані Ольше, до побачення.
- До побачення, - попрощались ми з деканом та пішли з Вежі.
На виході на мене очікував цілий натовп. Окрім Улли з Філом тут також були присутні Фіона, Ванда та Олдрі. На мене налетіли наче смерч, ледь на ногах втрималась. На питання ж навіть відповідати не встигала, як задавалось наступне.
- Завтра поспілкуєтесь, - врятував мене Лавер, та майже за руку потяг в бік школи.
Що за дурна звичка хапати розумних та тягти їх?
***