Гарного бою, як пишуть в книжках, не вийшло. Мечі дзвеніли, волосся розвивав вітер. Ні. Все було не так. Мені з легкістю вдавалось вклонятися від леза, та на жаль й вибити зброю з рук не випадало нагоди. Хоча поранити його кігтями один раз вдалося, й тепер чоловік кульгав на ліву ногу. А от запах його чорної крові дратував, гіркий наче полин. Дивно. Іншого запаху я від суперника не відчувала, як і ритму серцебиття. В нього що, цей орган відсутній? Знов зайві питання в моїй голові. Треба з цим щось робити. На курс медитації записатися наприклад. Ааааа. Та що ж це таке?!!!
- Й що ви забули в цьому світі? - не втримавши язика запитала, намагаючись відволіктися від зайвих питань. Ще трохи й знов буду думати про рецепт. Та що за лихо?!!!
-
- Ага. От саме це я й зроблю.
А сама зраділа, нарешті почула наближення допомоги. Тупотіли так, що лише глухий не почує.
Як і домовлялись ми влаштували пастку біля двох можливих точок відкриття. Та на нашу біду порталів відкрилось три. Й поки магічна варта разом з членами таємного ордену розбиралась з тими хто пройшов повз перші два, я вирішила подивитися, кого принесли треті. Такого супер призу не очікувала. Та все ж виконала прохання й не вбила незапрошеного гостя. Так, лише трохи подряпала.
-
Подіяло. Портал закрився, що розлютило демона ще більше, й той почав трансформувати.
Ттттттт!!! Свінябул збродженний!!! Це що таке?!!!!
Роги, хвіст, крила, а броня виявилась не частиною вбрання. Й в зрості збільшувалось. Вже більше даху двохповерхового будинку.
Заклинання летіли в нього одне швидше іншого. На перший погляд, здавалось марною тратою магічної енергії та раптово демон втративши свідомість впав. Від гуркоту аж стіни ближніх домівок здригнулися.
- Що в словах “залишатися поряд” не зрозуміло? - налетів на мене декан.
- Все зрозуміло. Та як би я не встигла, він міг зникнути. Ми навіть не знали де й кого шукати, - почала виправдовуватись я. - Й взагалі. Я ж його як і обіцяла не вбила.
- Одного з радників вищого демона? Я б залюбки подивився на це.
- Розбудіть, продемонструю, - не зупинялась я. Азарт не залишав мене, й жадоба полювання все ще переважала глузд.
- Відшмагати б тебе лузгою, та посадити на хліб з водою. Може хоча б так розум почне перемагати безглуздя.
- Потім продовжите лайку. Зараз треба придумати як й куди перенести нашого “гостя”. Ята, на сьогодні все. Йдеш додому, та щоб нікуди не встрягла тебе проводить Нолан. Завтра я сам знайду тебе, щоб поговорити. Калрін, потрібна твоя допомога.
Я насупилась. От так завжди. Саме цікаве й без мене.
Що ж. В мене також є від вас секрети. Й ділитися ними з вами не збираюсь.
- Ходімо, - відволік мене від побудови планів помсти Нолан, - проводжу тебе додому.
- Ходімо, - відмовлятися марно, я все одно в очах перевертня безпорадна дівчина.
Вчора майже о півночі до Лісового Будинку повернувся Вальдегор. Зморений та голодний, того й розмовами не хотілось його навантажувати. А от сьогодні, під час обіду розповіла про все що відбувалась поки не бачились. Від винаходу нових ліків, до допиту демона.
- Тобто, нічого він вам не сказав нового?
- Він нам взагалі нічого не сказав. Сидить й дивиться на нас своїми страшними очима. Навіть ім’я невідомо. Про мету цих набігів розповіли демони-патикоси. Та це орден й без них знав. Шукали дівчину. Та коли все ж дозволили мені поговорити з цим старшим демоном. Я його до речі назвала Пиріжок, він так розлютився на це. Через це ми дізнались, що він добре розуміє нашу мову, лише прикидається, що не знає. Так от я припустила, що демони готують з Маг-Рівіка здоровезний портал, щоб проникнути до нашого світу. А ще натякнула, що в цьому їм допомагають жерці. Ти б бачив як змінилось його гарненьке кам’яне личко на потворну гримасу. А ще якби він міг рухатись, то обов’язково спробував мене задушити.
- Схоже ти вгадала ціль відкриття цих порталів. А нащо дівчат вбивали?
- Вони когось шукали. А коли розуміли, що чергова дівчина, не та яка їм потрібна вбивали.
- Це тебе шукали?
- Ні. Бо якби то була я, мене б не намагався вбити Пиріжок. Він би спробував мене викрасти.
- То загадкова дівчина все ще ходить по Маг-Рівіку і ніхто не знає, хто вона?
- Так. І це саме жахливе. А до того, щоб не такі вже й стихійні, портали перетворились на контрольовані залишилось дві спроби. Мені Лавер про це сказав.
- А щодо порталу в аномальній зоні?
- То дійсно випадковість, якою одразу ж скористувались демони.
- Треба про це вчителю розповісти. Може він знає якесь заклинання.
- Я навіть знаю в якому напрямку шукати: очищення. Треба очистити місто від слідів цих порталів. За допомогою можна звернутися до жерців, але при умові, що вони стоять за цим, ти й сам розумієш.
- Не допоможуть, а лише посприяють.
- Так. Я порадила евакуювати жителів міста. Та мене ніхто не послухав. Я написала листа до Террі. Відповіді ще не отримала.