- Захищай їх, - попросила його, а сама за лічені секунди перетворившись на дракона кинулась на монстра. Накинулась гучно сказано. У вузьких провулках було важко й крила розгорнути, й хвіст занести для удару. Лише пазурі та спритність. Та трохи магії. Бо перестараєшся і є загроза спалити все місто. А ще добре те, що ці потвори чудово роздиралися на частини. В мене прямо мрія здійснилась. Я на місті монстра уявила Айшу, та відірвала голову, яка випадково покотилась до дівчат. Ой, як вони заголосили. Мабуть, все місто розбудили. Другий же побачивши, що стало з його напарником почав відступати. Схоже залишки розуму в них були. Спочатку обережно зробив декілька кроків назад, а потім як драпанув. А я що? Я слідом. Забіг продовжився. Але на мою біду чудовисько було більш спритне, того встигло досить далеко від мене відбігти та перестрибнувши паркан сховатися. Перешкода не була для мене завадою, а от відсутність монстра ще якою несподіванкою. Запах же привів до залишків стихійного порталу.
Цього тільки не вистачало.
Я не одразу, але здогадалась, що ще мене бентежить.
Двір, як і будинок, в якому я опинилась належить Санрею Наосу. Чоловік й досі перебував за решіткою, того світло в підвалі його будинку викликало здивування.
Обережно підійшовши до вікон, щоб жодна гілка, не хруснула під лапою, я намагалась зазирнути в середину. Брудне скло було завішане фіранками, того я змогла угледіти лише тіні.
- Далі ми самі, - почула я шепіт знайомого голосу.
Озирнувшись, побачила на заборі Німідора в компанії Нолана.
- Тихенько відійди, щоб не злякати правопорушників, а ми їх заарештуємо, - продовжив шепотіти ельф.
Мені нічого не залишалось як обережно перебирати лапами.
- Й як ти примудряєшся завжди натрапляти на те, чого повинна уникати?
Продовжив розмову гостовухик та погладив по голові, як я Самідіра. Мені це звісно не сподобалась, але підіймати шум не стала. Потім помщусь. Хотіла запитати чи потрібна моя допомога, як згадала нащо взагалі вийшла з лікарні. Подружки в біді! Але ж треба ще й за Самідіром повернутися. А там налякані дівчата-повії. Того я підійшла до перевертня та ткнула носом в його ноги, привертаючи увагу. Можна було й словами, але шепотіти в цьому образі не могла, лише ричати. Та зібравшись, промовила:
- Ходімо, дещо покажу.
Нолан не став розпитувати, а кивнувши Німідору мовчки пішов слідом за мною. Залишивши двір, краєм ока помітила, що це місце охопило десятка три вартових міста. Дійсно, і без мене впораються, заспокоїла я совість.
Незадоволений фамільяр все ще охороняв дівчат та залишки.
- Це ти його так? – запитав мене перевертень.
- Я. Там ще десь тіло загиблої поряд має бути.
- Бачу.
- Мені до лікарні терміново потрібно. Моя допомога вам сподіваюсь тут не потрібна? – кожне слово в обличчі дракона мені важко давалось, потрібно було постійно слідкувати, щоб не гарчати.
- Зараз ні. Але якщо знадобишся будемо шукати в лікарні.
- Домовились, - й покликавши Самідіра, ми побігли рятувати подружок.
Провівши в лабораторії ще два дні ми нарешті створили ліки від лихоманки. Ми це голосно сказано, магістр Стер майже не спав, тоді коли я з Філлом по черзі відпочивали на жорсткій софі.
Як виявилось сіра слиз мала ті ж самі властивості що й кров, але її можна було додавати в тричі більше. Ліки почали діяти. Хворі більше не помирали, хоча їх кількість потрапляння в лікарню не зменшувалась.
Й тільки вирішили питання з ліками, та здавалось можна кілька годин поспати, як до кабінету завітав особисто пан Тайрод Німідор. Вдруге. Першого разу він прийшов мене розпитати, про те що відбулося вночі коли застукав мене на чужому подвір’ї. Зараз же темою розмови став Санрей. Скориставшись тим, що не вистачало розумних для охорони, маг спланував втечу, залишивши свого приятеля Суфо напризволяще.
- Що саме не приємне, на колишнього голову було накладене заклинання підкорення. Дуже сильне. Та на цьому зловмисник не зупинився, а регулярно поїв Суфо зіллям.
- Це був Наос?
- На жаль ні. Санрей непоганий бойовий маг, а от в менталістиці повний бездар. Хтось ще є. До чого я тобі це говорю, сподіваюсь пояснювати не треба?
- Так. Я маю бути обережною, та не лізти попереду батька в пекло.
- Попереду куди?
- В пекло. Це такий вислів з мого світу. Та якщо ви помітили, то не така вже я й безпорадна.
- Помітив. До першої зустрічі з місцевими драконами дійсно загрозлива.
- Вважаєте що не впораюсь?
- Вважаю, - й посміхнувся, - ти, мабуть не бачила місцевих. Так от. Їх хвіст у розмірі більше аніж ти вся.
Я гикнула. Нічого собі тушка. Як вони взагалі літають?
- Щось ми знов не туди звернули. Так що з Наосом?
- Стін міста він не залишав, того продовжуємо шукати в місті. Тому й прийшов попередити тебе. Якщо раптом він з’явиться поряд з тобою, не прибий його мимоволі. Він все ж потрібен нам живим.
- А якщо він пішов через портал?
- Який портал? Стихійний, в який встиг вскочити демон? - самостійно здогадався ельф. – Це гірше. Але якщо так, то це ще один доказ змови. Піду до свого кабінету, розвину цю здогадку. А ти…