Приймання на роботу дуже забюрократизоване. Здається, на місце космонавта претендентів менше та й вимоги до підкорювачів космосу нижчі, ніж у деякі канадські компанії. На співбесідах іноді так заморочать голову, що претенденти не знають уже, що тільки хочуть почути від них роботодавці. У кінці співбесід усім претендентам кажуть, що зателефонують, але то швидше з ввічливості та за правилами. Дехто з українців ще до переїзду в Канаду знайшов роботу, яку потрібно починати шукати не пізніше за 2 місяці, бо тут резюме в середньому розглядаються 1 місяць. Підібрали оренду житла, пройшли онлайн – співбесіду. Тож приїхали на все готове й адаптація у них пройшла без стресів. Дехто ще в Європі зареєстрував компанію в Канаді, підшукав оренду для бізнесу, а то й перших клієнтів.
Багато українців знайшли непогану роботу на ярмарках вакансій: у великому приміщенні збирається кілька сотень фірм, які не лише хочуть отримати резюме від кандидатів на потрібні їм вакансії, а й глянути на претендентів та перекинутися кількома словами, що набагато важливіше отриманих електронною поштою резюме. Деякі українці, навіть, без знання англійської мови познаходили роботи на таких ярмарках.
Громадянська дружина приятеля зятя працювала менеджером у кафе й розповіла: коли в Україні чайові лишаються офіціанту, то в Канаді діляться між усіма працівниками ресторану чи кафе і під час приймання на роботу кожному з них крім мінімальної погодинної оплати готівкою (12 – 17 доларів) кажуть ще й розмір погодинних чайових (зазвичай, 1 - 4 долари). Ті чайові – то порятунок для багатьох співробітників! Тому коли вам виставляють рахунок, то в ньому вказують 15 відсотків чайових. Але ніхто не буде в Канаді так догоджати, а то й підлабузнюватися, як іноді в Європі. Коли ви відмовитеся від чайових, то обов’язково вислухаєте мораль від співробітників закладу, можливо, від кількох одночасно. Я з дружиною став свідком подібного. І в Канаді, і в Україні бажано не ризикувати з чайовими та краще дати те, що від вас хоче офіціант. Моя родичка в Києві почала висловлювати претензії й пояснювати чому не дасть чайових. Ми з дружиною з острахом дивилися на оскаженіле обличчя офіціантки, яка наче говорила:
-Я вас запам’ятала, шановна!
Не буду розповідати як офіціантка помстилася родичці та ще й розповіла моєму знайомому, який зі сміхом повідомив про її помсту. Таке відчуття, що в лихих 90-х роках вирішив не доплатити таксисту, після чого чекаю, що мене огріють величезним гайковим ключем по голові.
У Канаді швидше знайдете низькооплачувану роботу, коли ходитимете і запитуватимете у роботодавців, які колись та запитають вас чи не можете вже завтра почати працювати. Їм не потрібні ваші резюме, вам платитимуть готівкою, щоб не заморочуватися з податками та бухгалтерією. Не дуже радійте, бо при першій же нагоді вас «з’їдять» індійці, китайці чи араби. Делікатно по секрету поза очі вимажуть брудом перед роботодавцем, щоб звільнити ваше місце для земляків. Вас перестануть викликати на роботу і ви побіжите далі шукати черговий підробіток. Тут за роботу потрібно воювати.
На початку приїжджим світить безробіття, низькооплачувані робочі місця, з яких вас часто витісняють земляки господаря або молодші, хитріші та підліші. На роботі вам демонструють рівність, бо ви для канадців заробляєте гроші. Рівність відразу зникне, коли вас доброзичливо і ввічливо виганятимуть у три шиї, щоб звільнити місце для своєї людини. Скарги 3 колег – і нового співробітника без пояснень за 3 хвилини звільнять з роботи. Повсюди ставлять своїх. Вас поступово витіснятимуть на гірші посади, а то й звільнять. І все дуже тихо, культурно, обережно, згодні навіть поплакати разом з вами:
-Так вийшло, брат. Не тримай зла. Прощай, друже. Хай щастить!
Багато іммігрантів не згадають всі свої місця роботи. Крутяться, як муха в окропі. Крім роботи й дому роками більше нічого не бачать. Дехто має 3 – 4 роботи одночасно з неповною зайнятістю і працює за викликом на мінімальних оплатах. Щоб оплатити оренду та їжу на мінімальній зарплаті доводиться працювати по 12 годин, часом, без вихідних. День бабака. До речі, канадці теж нерідко трудяться по 12 годин. А навіщо роботодавцю платити наймитам нормальну зарплату, от, хоч і 30 доларів за годину, коли давай 20 і є купа охочих на 1 робоче місце? Іммігранти купують разом авто і по черзі працюють таксистами. Коли ви не спеціаліст, а один утримуєте сім’ю, то бажано працювати на 2 роботах та ще десь і підробляти. На вихідні іммігранти та й канадці мають додаткові заробітки: сидять з чужими дітьми чи старими людьми, косять газони, миють авто, прибирають житло і т.д. Сусіди неподалік, чоловік працює на себе - вставляє вікна й двері, - а дружина – стюардеса: орендують великий будинок, розводять елітних собак; на час вашої відпустки можуть за винагороду взяти собаку до себе; син - старшокласник допомагає вигулювати чужих чотирилапих.
Гарна робота в Канаді – то спочатку гарні знайомі.