Зять працює на важких роботах і всі зароблені гроші віддає за оренду. Що за життя? Зовні деякі невеличкі 1- і 2-поверхові будиночки вартістю до мільйона доларів схожі на сараї, фанерні халабуди, вагончики для будівельників. За них потрібно 20 – 30 років виплачувати півмільйона чи мільйони іпотеки. Всередині все дуже зручно, є система опалення і все необхідне для комфортного життя. Будинки з картону, фанери, гіпсу, палиць за ціною невеличкого літака беруть в іпотеку на 30 років, але його строк використання такий самий. То яку нерухомість залишать у спадок? Аби ви захотіли іммігрувати у відсталу країну Африки, то жили в хатинці під очеретом, у степах Середньої Азії – в юрті, а у Канаді - у фанерному будиночку за мільйон доларів. А де ще біднота з малорозвинених країн світу живе в будинках вартістю від мільйона доларів? Коли навіть виженуть з Канади, то буде чим хвастатися. Хоча в Канаді вдосталь ледь не палаців з кам’яними колонами і левами.
З такими високими цінами на нерухомість потрібно ще розібратися та з’ясувати чого більше від них, користі чи шкоди. Дорожнеча не сприяє лежанню на дивані, а примушує людей працювати й проявляти підприємливість. Іпотека стимулює до роботи. Деякі канадці не хочуть мати власне житло, а все життя його винаймають. Родич моєї дружини народився в Канаді, все життя працював тут вчителем, отримує пенсію 7 тисяч доларів і орендує житло та не має ніяких проблем. Щось зламалося в будинку, наприклад, кран чи замок, то має ремонтувати власник. Щорічний податок в кілька тисяч доларів на землю, на якій знаходиться будинок, теж платить хазяїн.
Нині у Канаді продається дуже багато будинків. Люди бояться, що впадуть ціни на нерухомість. Думаю, ціни будуть лише зростати. Бабуся в церкві хвалилася, що 50 років тому купила будинок за 22 тисячі доларів. Нині їй майже щомісяця пропонують купити його за все більше й більше мільйонів. Чому бабусю мають обурювати захмарні ціни на нерухомість? Під час житлової кризи виграють власники нерухомості. І таких власників житла у Канаді мільйони. Одне і те створює кому щастя, кому проблеми. У кожного свої проблеми, які самі собі й створили. Розв’яжіть проблеми і вам теж буде щастя!
Робота в Канаді – це головне. Сприйняття Канади повністю залежить від вашого працевлаштування. У Канаді потрібно багато трудитися і багато людей тут тяжко працюють, навіть пенсіонери. Я з онуком гуляв на дитячому майданчику і звернув увагу на зігнутого в три погибелі інваліда з палицею на 4-х коліщатках. Дідусь був старший за мене років на 10-15 і ледве-ледве зміг дійти до сміттєвого контейнера, щоб кинути туди пакет. Я прийняв його за нещасного бездомного, але мене трохи здивував його спецодяг, який навряд чи одягнули місцеві круті безхатьки. Яке ж було здивування, коли старий інвалід підійшов до шкільного автобуса та після кількох спроб ледве в нього заліз. Це водій. Ось вам і щаслива канадська старість! Чимало канадців живуть від зарплати до зарплати. Є й такі канадці, які за все життя так і не зуміли піднятися. Іммігранти та й немало канадців змушені працювати на кількох роботах. Азійські іммігранти готові за копійки працювати, як раби, що багато з них і робили у своїх країнах.
У Канаді роботу шукати важче, ніж в Європі. На другий день, як приїхав у Канаду, зять пішов на роботу. Це дуже велика удача для приїжджих. Звісно, зятя, як і моїх земляків, якщо вони мали свій бізнес в Україні, бісить, що в Канаді потрібно йти працювати на когось. У Канаді важко знайти будь – яку роботу, а хорошу ще важче. Кажуть, пошуки більш – менш пристойної роботи в середньому займає 9 місяців, а то перебиваєшся випадковими заробітками, або працюєш майже задарма. Часом, процес приймання на роботу в Канаді неймовірно ускладнений. Строки пошуку роботи значно скоротяться, коли в резюме написати, що маєте канадський досвід роботи, про який запитує багато роботодавців. От тільки де взяти той канадський досвід, коли іммігрант тільки но приїхав до цієї крани?
Я розмовляв з подружжям українців з гарною освітою, високою кваліфікацією, але вони нікому не потрібні, шукають роботу 2 роки з першого дня, як приїхали в Канаду по CUAET і ні дня ще тут не працювали: проїли та витратили на оренду будинку вже кілька мільйонів гривень, позакінчували якісь курси, вчать мову, підтвердили права водія. І все! Поки глухо.
Деяких українців, як і мого зятя, б’є по голові те, що в Україні вони вважали себе поважними людьми, а в Канаді вони – нуль. Були переконані, що в Канаді відразу оцінять їх розум, навички. Охайні, інтелігентні, самодостатні, не в кредитах по вуха, як канадці. Перед повномасштабним вторгненням в Україні багато людей жили доволі комфортно і хочуть, щоб за кордоном їх освіту і навички оцінили та достойно оплачували, але в Канаді, зазвичай, потрібно починати все з нуля. Ціни кусаються. Невисокі за канадськими мірками зарплати. Дороге важкодоступне житло. Проблеми з пошуком роботи. Українську освіту Канада не визнає, доведеться вчитися.