Двері на замку і тепер зятю в Канаді нічого не світить, він не має майбутнього в цій країні. За 3 роки зять нічого не добився та опустився ще нижче, ніж у день приїзду в Канаду, але мені розповідали про українців, які за 3 роки перебування в Канаді вже встигли заробити свої перші мільйони доларів.
Усі поради тим, хто хоче жити в Канади, зводяться до того, що потрібно знати англійську мову і мати спеціальність, яка потрібна цій країні. Зять щотижня в Україні 8 років ходив на заняття з вивчення англійської мови й нині вільно нею розмовляє, що врятувало сім’ю від ще більших злиднів в Канаді та дало можливість працювати не лише на найважчих роботах. Це велика удача, що зять має здібності до вивчення іноземних мов. Багато іммігрантів з поганим знанням англійської, але на це тут ніхто не звертає уваги. Чимало людей, особливо, старшого віку, живуть десятиліттями в Канаді й майже не знають мови, бо не здатні її вивчити, або знання англійської дуже низького рівня і це вершина їхніх лінгвістичних талантів. Лише посміхаються у відповідь, перепрошують та не розуміють, що їм говорять. Незнання мови в Канаді дуже заважає знайти роботу. Добре ще, що не потрібно складати екзамен з англійської мови під час імміграції в деякі віддалені депресивні регіони Канади та після 65 років.
Ще за кілька років до повномасштабного вторгнення зять невдало намагався іммігрувати в Канаду через роботу - знайшов роботодавця в Канаді. Чоловік колись ремонтував у нього телефон. Зять не підготувався до співбесіди, розхвилювався й налякав співробітників Посольстві Канади в України, які запідозрили брехню й відмовили йому в наданні візи. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, запрацювала тимчасова програма CUAET і потрапити в Канаду стало зовсім легко. Стіна майже нескінченних на роки розтягнутих перепон для імміграції обвалилася. Гостинна Канада розкрила широкі обійми для свого великого шанувальника. Життя стало легким і веселим. Перед очима зятя відразу закрутився калейдоскоп з гір готівки, розкішних маєтків, дорогих костюмів, шикарних лімузинів, гарних лакеїв і блискучих хмарочосів.
Нині зять вже сповна насолодився здійсненням своєї мрії жити в Північній Америці. Рідні завжди були проти Канади. Знали характер зятя і те, що він за все життя ні дня фізично не працював, тож розуміли, що у нього нічого не вийде. Шкільна подруга моєї дружини живе в Торонто і працює прибиральницею де тільки може. Ще до повномасштабного вторгнення розповідала, як нелегко виживати в Канаді, особливо в останні роки. Як тяжко бути чорноробом, коли не маєш ніякої професії, яка високо оплачується в цій країні. Єдине, що розповіла хорошого про Канаду: по вулицях і біля будинків бігають білочки і єноти.
Рідні поважали вибір зятя і його багаторічну мрію потрапити на іншу планету під назвою Канада, якою зять був просто зачарований і марив нею. Багато людей, спостерігаючи, що зять робить одні й ті самі помилки, по своїй простоті та наївності хочуть дати йому поради. Зять на поради відповідає ненавистю, ображається на все життя і мстить як може. Коли хтось намагається дати йому пораду, то він це сприймає, як образу. Думає, що порадник має сумнів щодо його розуму. Найбільше ненавидить рідну бабусю, яка любить допомагати людям і давала поради внуку. Перші кілька місяців зять сам перебував у Канаді і ми та його рідні у глибині душі до останнього дня перед відльотом за океан сподівалися, що відчує на собі, як там важко, та змінить своє рішення і ми поїдемо в якусь європейську країну, де нам щомісяця виплачуватимуть допомогу і пенсії, але зять ніколи не визнає своїх помилок і не скасовує власних рішень:
-Я сказав!
Замість того, щоб тверезо оцінити свої можливості в непростій країні, розібратися куди потрапив, щодня розповідав нам, як у Канаді легко та радісно й у нього не буде ніяких проблем, залишиться тут назавжди, невдовзі візьме кредит і купить будинок. Уміє гарно вливати у вуха. Коли ми з дружиною ще перебували в Польщі, а зять вже працював у Канаді, то він переконував нас, що в Канаді ми, як пенсіонери, отримуватимемо пенсії. Нам дадуть безплатне соціальне житло. Виявилося, пенсії тут платять лише громадянам Канади, а на соціальне житло величезні черги і його дають тим, хто прожив не менше 10 років у країні. Я й досі не знаю чи зять нас спеціально обманював, щоб ми з більшою охотою летіли через океан, чи йому хтось наплів дурниць про наше світле майбутнє в Канаді.
Як і багато канадців, за 3 тисячі доларів на рік зять найняв адвоката у Канаді. Про що зять з ним говорить? Яка йому користь від юриста, крім хвастощів перед тими, хто живе в Україні, що має такого дорого адвоката? Чому не уточнив у адвоката хоч про наші пенсії та житло? Я тоді і подумати не міг, що нині зять говоритиме мені:
-Збирай валізи, я відвезу тебе в аеропорт.
А моїй дружині:
-Я так більше не можу. Нам потрібно роз’їхатися.