Зять любить приймати блискавичні фінансові рішення, часто невдалі, й витрачати останні гроші на своїй банківській картці. Часто бере з собою дружину й підбиває її на покупки, які обом не по кишені, але вона боїться суперечити чоловіку. В Канаді накупив уже купу різного непотребу, який тягаємо за собою з будинку в будинок. Гроші в зятя не затримуються: тільки отримує зарплату - відразу до крамниці чи сплачує рахунки. Тільки зять приїхав до Канади, то відразу за 2 тисячі доларів купив собі крутий ноутбук, щоб грати в «Танки». Щось подібне відбувалося і в Києві: якісь пройдисвіти зуміли задешево продати йому замість кухонної плитку тротуарну з майже суцільними глибокими візерунками, які неможливо відмивати. Кілька років пів тонни плитки лежали біля дверей маминої квартири, бо домашні не наважувалися пояснити зятю, що коли покладуть плитку на кухні, то це буде катастрофа. Планування – то не для зятя. Живе сьогоднішнім днем, не розуміє, що його нинішня поведінка впливає на те, що буде з ним завтра. Дитинство остаточно зникне у зятя, коли почне щось робити для свого майбутнього. А от канадці обожнюють планувати. Багато таких, хто ще в школі спланував своє життя, аж, до пенсії та до смерті й, навіть, знають хто доглядатиме за ними в старості (часто, це співробітники будинків для пристарілих, бо в Канаді, зазвичай, діти самі не возяться зі старими батьками, які потребують професійного догляду) та де будуть поховані й чи хтось плакатиме на їхній могилі. І всі плани у багатьох здійснилися саме так, як того хотіли. Коли я з онуком приходжу на дитячий майданчик, де, зазвичай, повно дорослих з дітьми, а тут раптом нікого не має та ніхто не підходить, то це означає, що буде дощ. Канадці не вийдуть з дому, доки у смартфоні не подивляться прогноз погоди.
Зять мріяв приїхати саме до Канади найбільше для того, щоб хизуватися перед знайомими, які живуть у Європі, тим, що проживає у Північній Америці та заробляє багато грошей, щоб всі його знайомі від заздрощів згоріли. Роками у вихідні дні по кілька годин надсилає повідомлення та телефонує всім, з ким хоч трохи знайомий і розповідає яке прекрасне і легке життя в Канаді, а, головне, що він, начебто, досяг тут неймовірних висот і заробив багато грошей. А на вихідні дні то, взагалі, нескінченна презентація прекрасного життя в Канаді задарма. Зятю подобається, що його оточує величезна хмара з заздрощів земляків, які в Україні, навіть, під час війни росії проти України живуть набагато краще і простіше за нього, але цього не знають та недооцінюють те, що мають. Зять постійно вливає у вуха знайомим, що тут, начебто, легко заробляти великі гроші. Годинами, наче дитина чи жінка, щодня сидить на телефоні й все вихваляється, як йому чудово живеться в Канаді та про те, що вже заробив тут свій перший мільйон.
Як і завжди, щоб справити більше враження на співбесідників, які нині перебувають в Україні, зять не уточнює, що має на увазі мільйони гривень, а не доларів. І, дійсно, за оренду житла, сплату комунальних послуг та оплату їжі за 3 роки зять заплатив суму, яку коли перевести у гривні, то вийде мільйон, а то й більше. Та й усі українці, які приїхали разом з нами в Канаду за цей час витратили не менше, а то й ще більше. Як би не економили сім’ї українців, які приїхали по CUAET, але коли вони платили за оренду житла, то вже за 3 роки витратили в Канаді суму в доларах еквівалентну мільйону гривень. А хто 3 роки в Канаді жив сам в орендованій кімнаті, то вже наближається за витратами хоч до половини цієї суми. Все, що заробляє зять, летить навіть не в нуль, а, нерідко, в мінус. Не має твердого ґрунту під ногами. На початку свого перебування в Канаді, коли в нашій сім’ї ще водилися якісь зайві гроші й ми не жили в нуль із грошима, заробленими зятем в Канаді, то це якось можна було витерпіти, але нині, коли сім’я живе в напрузі від нестачі грошей, кожен цент під контролем, то вигадки зятя про його перші зароблені мільйони в Канаді трохи дратують.