-Гришо, я не люблю, коли так кашляють.
Ще перед повномасштабним вторгненням, причепився, як банний листок. Куди я не вийду в Києві, а він тут, як тут і давай переливали з пустого в порожнє. Якось не витерпів, перебив і запитав чого йому від мене треба.
-Я, Гришо, весь сивий, а в тебе немає жодної сивої волосинки. Ти на дієті чи масажі голови робиш?
-Друже, піди в найближчу галантерейну крамницю, купи собі фарбу для волосся і теж станеш таким.
Як керувала столичною газетою така недалека некмітлива людина, яка місяць сушила голову над тим, чому хтось має кращий вигляд? Колишній редактор, як і зять, теж все життя страшенно ображається, коли я його перебиваю. А як інакше зупинити лавину нісенітниць та маячні, які диваки звідусіль ллють на наші голови? З телевізором зрозуміло – перемкнув і все, слухаєш наступного, часом, ще гіршого.
Мене зять виганяє з хати в Канаді й відправляє в Україну за довгий язик. Для моєї дружини зять привода не знайшов і відправляє за компанію. Спочатку відправить в Україну діда з бабусею, а потім вже кохану з малим. Тож дід з бабусею в усьому винні і не гідні ні жити разом з ним, ні просто знаходитися в Канаді до закінчення війни. Почнуть закінчуватися заощадження доньки – нас усіх на літак і в Європу, а далі в Україну! Його прямолінійність і радує, і ранить.
Довго зять не знав і як причепитися та знайти привід для відправлення в Україну своєї дружини й сина. Нарешті здогадався. За те, що дружина зробила щеплення дитині, а його не поставила до відома:
-Я вам цього ніколи не забуду. Відтепер я до вас буду відноситися так, як і ви до мене.
Геніально! Зять поділився з приятелями обуренням щодо щеплення і ті повністю його підтримали. Вже не дочекаються, коли дивак опиниться сам у Канаді, стане бездомним, потрапить у халепу та телефоном розповість про пригоди й повеселить від душі! Знайомі та й роботодавці вважають зятя комедіантом і розповідають всім про українця, який запалює витівками сіре й одноманітне щасливе канадське життя. Запалюй далі, друже! Та зять по реакції приятелів відчув, що щеплення виглядатиме не зовсім благородно для виправдання відправлення сина з дружиною в охоплену війною Україну. Думав недовго. Вирішив, краще не шукати причину як позбутися сина і дружини та працювати лише кілька днів на місяць, а в інший час бити байдики в Канаді. На запитання моєї доньки що ж їй із сином робити, натякнув, що буде не проти їхнього повернення в Україну:
-Це твій вибір. Я поважаю твоє рішення.
Як благородно! Іноді натякає, що з роду нащадкових дворян. Голуба кров! Кіно про таких потрібно знімати. Зять любить ховатися за красивими фразами з правильних слів.
Ми боїмося, що зять в останній момент може не відпустити до Києва дружину й сина. Може так статися, що зять не захоче за невеликі гроші жити з різними підозрілими особами по підвалах, а у доньки не буде чим заплатити за оренду житла. Згідно з канадськими законами власнику житла дуже непросто виселити за несплату оренди сім’ю з малолітньою дитиною, тож зять може прикриватися малюком, як живим щитом. Та й коли зять відправить в Україну свою дружину, то хто вислуховуватиме його моральні проповіді, як потрібно жити й заробляти гроші? Всі слухачі вже розбіглися, хіба що телефоном діставатиме їх правильними літературними словами.
Коли зять залишиться один у Канаді, то зможе в селі чи на хуторі, дешево орендувати кімнату з вбиральнею та кухнею, якою разом з ним будуть користуватися й інші орендарі. У невеличкому будинку біля нас жили 10 одиноких молодих чоловіків, які платили 300 доларів за місячну оренду кутка. У чоловіків непогані авто, але машини не поміщаються біля орендованого ними будинку. Декому довелося домовлятися з сусідами та щомісяця платити по 100 доларів за стоянку автомобілів на їхніх подвір’ях. Навіть коли зять тоді раз на тиждень ходитиме на роботу, то одному буде достатньо мати невеликі гроші, щоб жити у своє задоволення. Зять телефоном нескінченно розхвалюватиме перебування в Канаді. Та й під час гри «Танки» ніхто не заважатиме здобувати перемоги на полі бою.