Родичка зятя не робить таємниці з того, що кожного дня кілька годин сидить в Інтернеті й виписує жарти, анекдоти, цікаві історії, щоб було що розповідати під час знайомств з новими людьми та підтримування спілкування зі своїми приятельками. На відміну від зятя її розповіді завжди доречні й доповнюють сказане співрозмовником чи нею. Зустріч з жінкою - святом чекають всі, хто її знає, бо завжди підіймає настрій. Жінка працювала в Києві у великих міжнародних компаніях і від неї були в захваті керівники, бо, певне, іноді з великим бажанням ходили на свої нудні роботи, щоб послухати новий анекдот чи смішну історію від своєї симпатичної підлеглої. Перед звільненням з роботи в обох відомих міжнародних компаніях жінка виявила кмітливість і їй виплатили купу грошей, за які вона зуміла придбати 2 квартири. Чому зять не хоче цьому в неї повчитися? Навіщо всіх напружує своїми розповідями як когось довго – довго лупасив, повсюди все забризкав кров’ю, а потім ще й заробив усі гроші в Києві?
Деяких канадців та й українців, які стали канадцями, трішки напружує, що невдаха без грошей і професії вважає себе рівним їм. Зять пішов до церкви і священник відразу зрозумів його проблему та намагався пояснити, що тимчасовий вимушений іммігрант знаходиться на останньому місці в канадському суспільстві – немає грошей, житла, професії, канадського паспорта чи хоч постійних дозволів на проживання, роботу, навчання, лікування. Тож коли найближчим часом не збирається повертатися в Україну, де його можуть відправити на війну, то повинен змінити свою поведінку і балачки та в усьому копіювати життя канадців. Поки що зять ніяк не рівня канадцям, які мають професії та мільйони, багато трудилися, щоб зайняти своє гідне місце під сонцем. Але слова священника для зятя, то як об стінку горохом! З того часу зять просто припинив заходити до церкви. Коли наступного разу я привів онука до церкви, то святий отець ще здалеку відразу вгадав і вказав нам на нашого внука серед усіх дітей, які бігали біля церкви:
-Копія батька. Помилитися неможливо.
В Україні дружина зятя, моя донька, працювала помічником у керівника великої міжнародної компанії. Потім керівник очолював філіал цієї компанії на Філіппінах. Уся кар’єра керівника побудована на особистих зв’язках: уміє прекрасно ладити з потрібними людьми, вже має канадський паспорт, заощадження, працює менеджером у канадській корпорації з 72 тисячами співробітників. Земляк прекрасно відноситься до дружини зятя, у керівника можна багато чому повчитися, охоче може дати потрібну допомогу чи хоча б пораду. На першій зустрічі зять заявив, що ніяка допомога і поради йому не потрібні, сам знає, що робити і як. Зять, взагалі, при знайомстві всім каже, що «розбирається у всьому, все знає, все вміє і не потребує ніякої допомоги». Таке правило, певне, теж вичитав у якісь дурній книжці, яка ще й всі питання пропонувала вирішувати простим навіюванням:
-У мене все добре, я багатий, успішний…
І далі по списку. Можливо, навіювання річ і непогана, але потрібно ще й багато працювати та мати клепку в голові та хоч якусь спеціальність. Зять через заздрощі відразу зненавидів колишнього боса дружини за його успіх у Канаді. Керівник прекрасно розбирається в людях і швидко зрозумів, що перед звичайний нещасний чоловік з купою дитячих комплексів і кризою середнього віку, з поваги до своєї колишньої співробітниці кілька годин вислуховував розповіді та зображав захоплення і здивування який перед ним крутий чоловік, котрий «у Києві всіх побив та заробляв мільйони». З ввічливості керівник не крутив пальцем біля скроні, але з жалістю дивився на мою доньку. Потім зять почав напружувати присутніх своїми планами як збирається допомагати Канаді вивести на чисту воду та брати податки з власника будинку, в якому живе, і керівник не витримав:
-У Канаді потрібно поводити себе тихіше води й нижче трави. У Канаді всі ваші заслуги й досягнення в Україні нікого не цікавлять. Крім знання мови й потрібної спеціальності багато важить ваша репутація та зв’язки. Лише тоді ви доб’єтеся чогось вагомого і швидко станете мільйонером.
Та такі поради не для мого зятя! Одна з його улюблених фраз зятя, як і в божевільного диктатора Володимира Леніна:
-Ми підемо своїм шляхом!
Колишній бос доньки іммігрував до Канади разом з донькою і дружиною. Бос має великий досвід як розв’язувати питання з потрібними людьми через особисті зв’язки, застілля, спільні проведення вихідних, але доки не отримав тепле містечко в великій компанії, то мусив працювати вантажником у великій міжнародній торговельній компанії, хоч і каже, що був там завідувачем складу. Дуже схоже, що колишній начальник доньки купив собі місце в компанії. Як, певне, купив місце бригадира будівельників і кум зятя. Гарний добрий і слабовольний, але який ніколи не скаже зайвого. Казав мені, коли повернувся з відпустки на теплих морях:
-Та без мене на будівництві повний завал.