За вікном я бачив людей, які з валізами стояли в чергах, тримаючи дітей на руках. Світло, яке помітив, спускаючись сходами, було від фар двох автобусів із шипованими шинами. Обидва припаркувалися просто перед сходами готелю. Протяг дув з відчинених дверей фоє, куди потроху сходилися люди. Утомившись від постійних нарікань, Джульєтт скористалася затишшям у погоді й замовила транспорт із Джиндабайна, щоб вивезти гостей, які не хотіли залишатися. Це була обмежена пропозиція: судячи з вітру, хурделиця вщухла лише тимчасово й будь-якої миті могла повернутися. Щось підказувало мені, що погоди було б замало, аби спонукати Джульєтт до такого радикального кроку, адже їй довелося повернути багато грошей. Коли ми розмовляли в її кабінеті, вона не хотіла лякати гостей, але десь між моїм
Спершу гості сходилися до автобусів неохоче. Звісно, погода вдень була паскудна, але в готелі був камін, настільні ігри та бар, а багато відпочивальників і так збиралися простирчати там усі вихідні. Утім, слід було врахувати ще труп, знайдений на схилі. Але ніхто не знав, хто це був, та й ніхто, крім нас, Каннінґемів, цією справою не цікавився. Усі прийняли офіційну версію, згідно з якою Зелені Черевики помер від переохолодження. Трагедія, звісно, але навряд чи це був привід відмовлятися від вихідних. Тоді довелося б цілих вісім годин дорогою до Сіднея пояснювати дітям, чому вони не покаталися на тобоганах: ось це було б справжньою трагедією. Але після другої смерті, цього разу беззаперечно насильницької, перешіптування «Ти чув?» швидко переросло в «Ти ще не чув?!». Ті, хто мав чотириколісний транспорт, повикопували його з-під снігу й кинулися навтьоки. Решта билася за місця в автобусах — дехто навіть лишив свої автівки на кілька днів, поки погода не поліпшиться.
До бару зайшов Кроуфорд, за яким пленталася Софія. Вона весь час терла руки, наче вимастила їх чорнилом — принаймні я вирішив так думати. Усі виструнчилися на своїх місцях. Навіть Енді сів на підлозі, схрестивши ноги, як дитина.
— Майкл мертвий, — сказала Софія, хоча всі вже й так це знали.
Цей діагноз був викарбуваний на її обличчі. Коли ми несли Зелені Черевики й Софія блювала, вона була просто трохи блідою. Уранці в барі, підносячи до губ чашку чаю в тремкій руці, вона здавалася втомленою. Тепер вона була цілком виснаженою. Може, це через холод, стрес і горе, але я розумів: ще один труп — і вона не витримає. З другого боку, вираз її обличчя був такий зболений, що навіть Евонна не наважилася сперечатися з її висновком.
— Його вбили, без жодного сумніву. Зв’язали й задушили.
— Господи Ісусе!
Це озвався Марсело. Після того як я знайшов тіло, Кроуфорд витурив усіх із сушарні, пустивши досередини лише Софію. І хоч перешіптування про те, що Майкла вбили, швидко розповзлися й слова Софії ні для кого не стали несподіванкою, лише ми з Ерін знали, як саме він помер. Я бачив суміш жаху й горя на обличчі Марсело. Як і я, він прокручував у голові нашу останню розмову.
«Упевнений, що хтось замітає якісь сліди».
— Дідько, Софіє, — не стрималась Ерін, перестрибуючи стадію заперечення горя й кидаючись одразу в гнів. — Ти мала рацію, так? Скажи вже прямо.
Софія обвела поглядом приміщення, явно намагаючись передбачити, наскільки провокативно прозвучать її наступні слова, і, мабуть, міркуючи, чи ще не запізно вскочити в один з автобусів. Тоді зітхнула, очевидно зрозумівши, що не зможе збрехати. Я думав про те, як це нечесно, що Софія повинна пояснювати всім ці жахіття, що вона не мала права розклеїтися, як ми всі, але тоді сестра набрала повні груди повітря, зібравши докупи весь свій лікарський такт. Зрештою, у кожного лікаря має бути хист повідомляти погані новини.
— Так, Ерін. Я вважаю, що Майкла вбили так само, як і вранішнього чоловіка.
— Але ми не можемо бути впевнені, — випалила Люсі. Я пригадав, що вона взагалі не бачила тіла Зелених Черевиків, тож не мала причин сумніватися в офіційній версії. — Це якесь безглуздя! Ти просто лякаєш людей. Той, перший, хлопець, найімовірніше, замерз на смерть.
