— Добре! Йдемо далі в наших припущеннях. Два матроси і капітан abor... досягли... чого? Contin... материка. Звертаю на це вашу увагу. Вони досягли материка, а не острова. Яка ж їхня доля? На щастя, дві букви рг говорять нам про неї. Бідолахи! Вони prisonniers, бранці. Чиї ж бранці? Cruels indiens — жорстоких індіанців. Чи досить переконливо це для вас? Хіба ці слова не просяться самі собою па порожні місця? Хіба зміст документа не стає для вас щоразу яснішим? Хіба у ваших головах не просвітлюється?
Гленарван говорив так переконливо, в очах його світилася така абсолютна впевненість, що запал його мимоволі передався слухачам, і вони в один голос вигукнули:
— Звичайно! Звичайно, це так!
Після хвилинного мовчання Гленарван продовжував:
— Друзі мої, усі ці гіпотези мені здаються дуже правдоподібними. Як на мене, катастрофа сталася поблизу берегів Патагонії.
Втім, коли ми прибудемо в Глазго, я неодмінно довідаюся про те, куди йшла «Британія». Тоді ми напевно будемо знати, чи могла вона опинитися в тих водах.
— О, немає потреби їхати так далеко, — мовив Джон Манглс,
V мене є комплект газет «Торговельний флот». Звідти ми візьмемо найточніші відомості.
— Давайте подивимося! — з нетерпінням вигукнула Елен Гленарван.
Джон Манглс дістав комплект газет 1862 року і став їх швидко переглядати. Пошуки його тривали недовго, і невдовзі він із видимим задоволенням прочитав уголос:
— «Тридцятого травня 1862 року. Перу. Кальяо. Місце призначення Глазго, «Британія», капітан Грант».
— Грант! — скрикнув Гленарван. — Чи це не той відважний шотландець, що збирався заснувати нову Шотландію десь у Тихому океані на островах?
— Так, — відповів Джон Манглс, — це той самий Грант. Він 1861 року відплив із Глазго па «Британії», і з тих пір про нього нічого не відомо.
— Тепер немає жодних сумнівів, жодних! — вигукнув Гленарван. — Це він! «Британія» вийшла з Кальяо тридцятого травня, а сьомого червня, за тиждень після свого відплиття, вона затонула біля берегів Патагонії. І ось з цієї, здавалося б, незрозумілої рештки слів ми все тепер знаємо про неї. Як бачите, друзі мої, тут у пас був матеріал для припущень! Тепер же в межах невідомого залишилася довгота — це єдине, чого нам бракує.
— Але вона нам і не потрібна, — заявив Джон Манглс, — адже нам відома країна і та широта, під якою сталася катастрофа. Я беруся знайти це місце.
— Виходить, нам усе відомо? — запитала Елен.
— Усе, люба, і я беруся заповнити прогалини, зроблені в документі морською водою, так впевнено, наче це продиктував мені сам капітан Грант.
Гленарван знову взяв перо й упевнено написав таке:
— Добре! Добре, любий Едуарде! — вигукнула Елен. — І якщо ці нещасливці знову побачать свою батьківщину, то цим вони будуть зобов’язані вам!
— І вони таки побачать свою батьківщину! — відповів Гленарван. — Документ такий певний, зрозумілий і переконливий, що Англія не може не надати допомогу трьом своїм синам, закинутим на пустельний морський берег. Те, що вона зробила колись для Франкліна і багатьох інших, вона зробить тепер для зазнавших аварію на «Британії».
— У цих бідолах, — заговорила Елен, — звісно є родини, які оплакують їх. Може, у бідного капітана Гранта є дружина, діти...
— Ваша правда, люба моя, і я беруся повідомити їх про те, що надія ще не втрачена. А тепер, друзі мої, піднімемося на палубу, бо ми, напевне, підходимо до порту.
І справді, «Дункан», набираючи швидкості, проходив цієї миті повз острів Бут. Праворуч виднівся Ротсей. Потім яхта ввійшла у вузьке гирло затоки, пройшла повз Грінок і о шостій годині вечора стала на якір біля Думбартону, там, де на вершині базальтової скелі примостився славетний замок шотландського героя Уоллеса.
Біля пристані очікував екіпаж, який повинен був відвезти Елен і майора Мак-Наббса до Малькольм-Кестля. Гленарван квапливо обійняв молоду дружину, поспішаючи на вокзал, щоб встигнути на швидкий поїзд.
Але перш ніж виїхати, він удався до найшвидшого способу повідомлення, і за кілька хвилин телеграф передав до редакцій газет «Тайме» і «Морнінг кронікл» таке оголошення:
«Щодо долі трищоглового судна «Британія» із Глазго, капітан Грант, звертатися до містера Гленарвана, Малькольм-Кестль, Люсс, графство Думбартон, Шотландія».
