- Прошу, знайомтеся – Томас Тангор, вельми широко освічений молодий маг, випускник редстонського університету, практик. А це наші гості зі столиці: містер Пірсон, куратор відділу криміналістичної магії, і пан Чарак, ведучий експерт.
Так вже сталося, що слово «куратор» у мене в голові однозначно римувалася зі словом «інквізитор», тим більше, що функції вони виконували дуже подібні, а обмовка Сатала про «пана» означала, що пан ведучий експерт Чарак цілком міг цю саму інквізицію в натурі пам’ятати. І чого старого перця в таку даль раптом понесло? Та ще і – з ескортом. Не дивлячись на спроби Сатала акцентувати увагу на чиновникові, я прекрасно розумів, що саме маг у цій парі головний. Цікаво, небіжчика вони з собою привезли, чи зробили на місці?
Приємно бачити, що наше древнє ремесло не збідніло на молоді таланти, - прозоро посміхнувся пан Чарак.
Я вирішив не підтримувати у нього ніяких ілюзій.
- Я, взагалі-то, алхіміком збираюся бути,
- І як успіхи?-скептично уточнив він.
- Восени диплом! - не без гордості відповів я.
Від такої новини він дещо розгубився.
- Подвійна спеціалізація, - швидко втрутився Сатал (май наставник трохи нервував), програмою таке допускається.
- І що же для вас таке бойова магія, молодий чоловіче? - дещо манірно поцікавився дід.
Я знизав плечима і бовкнув перше, що спало на думку:
- Хобі. Люблю, знаєте, з вогником проводити час.
У капрала забігали очиці, а містер Пірсон печально зітхнув, з чого я зробив висновок, що роблю щось не так, від чого почав дратуватися. За розумінням – до емпатів.
Старий маг підтиснув губи – очевидно, образився на таке легковажне ставлення до древнього ремесла.
- У такому випадку, займемося ділом.
Він прикликав Джерело і з сердитим поспіхом сформував якесь екзотичне плетіння – неймовірно тонке і вібруюче, настільки дивне в магічному плані, що від погляду на нього захотілося пчихнути. Плетіння впало на зелений брезент, і під матерію щось ліниво заворушилися. Так небіжчик же...
Здогадка, яка спала мені на думку, ніяк не поєднувалася в моїй голові з ясним днем і куратором, який спокійно стояв і спостерігав за цим неподобством.
- Ви – некромант, - я намагався говорити якомога спокійніше і не тикати пальцями.
- Так, - не без гордощів погодився дід.
- А я – алхімік! - і, дідько його візьми, їм доведеться з цим змиритися.
- Диплом ти робиш у мене, - неголосно нагадав Сатал.
- А захищати буду в буцегарні! «Вплив магією на тіла людей з метою імітації життя» – сім років каторги, Кайдани Вибавлення і спостереження до кінця життя.
- Ні, ні, - стрепенувся чиновник, - все санкціоновано. Ознайомтеся!
Він витягнув з папки листок гербового паперу і простягнув мені, я пробіг очима рядки:
- Примусова анімація? - це треба ж так назвати! - Але тут немає мого імені.
- А чи не пофіг? - не втримався від репліки капрал.
- Не пофіг! Відбиток аури індивідуальний.
Вони змовилися, це ясно, хочуть мене підвести під статтю. Чим я їм зашкодив?
- Не нервуйтеся так, молода людино, - поблажливо посміхнувся пан Чарак. - Це всього лиш невелика перевірка ваших здібностей.
- Дякую дуже, один зомбі у мене вже є!
- І я досі розплутую наслідки його появи.
- Труп собаки, - поспішно пояснив Сатал, - послідок ґоула.
Мені не сподобалося, що про мого пса говорять, ніби про якусь відрижку.
- Вельми нерозумно, молодий чоловіче, - засуджуючи, поцокав язиком маг, - економія сил ілюзорна, не кажучи вже про якість стихійно-трансформованої плоті.
Угу, наступного разу, коли за мною ґулі прийдуть, я їх сортувати буду: перший сорт, другий сорт. Експерт, його мать!
- Знаєш, діду, внуків своїх будеш вчити.
А ось це я даремно сказав. Очі старого мага недобро потемніли, а нерви дряпнула присутність чужого Джерела. М’якшим треба бути, скромнішим...
- Молодий чоловік трохи неврівноважений, - спробував прийти мені на виручку Сатал - зараз він зосередиться і виконає необхідне закляття. Він, звичайно, розуміє, що в його ж інтересах показати себе з кращого боку.
... І вони будуть кататися на мені до старості.
- Майстре, у вас апетити як у Шереха. Дальше лише публічний секс!
Після моїх слів потемніло навіть небо. Гм-да, хохма цілі не досягла, зараз мене будуть убивати.
Сатал і некромант стали ненав’язливо брати мене в кліщі, капрал, з маніакальною посмішкою, йшов прямо в лоб. Небіжчик до розваг не долучався.
Це було чисте самогубство – наражатися на бійку одразу з трьома професіоналами, та хоч би і з одним. Дуелі чорних магів майже завжди для когось закінчуються летально (надто вже могутні сили прикликають на допомогу бійці), але мені зараз на цю обставину було начхати – я встиг торкнутися свого Джерела, і це була моя найбільша помилка. Здатність тверезо мислити тихо здохла, інстинкт самозбереження взяв відгул. Напевне, єдиним способом порятуватися було би впасти на пісок і закрити голову руками, але підкоритися насиллю – все одно, що померти, так що для мене результат ніяк не поміняється, а от їм буде кисло. З того світу вам являтися буду, упирі недоприручені!!!
