Супроти всіх очікувань, другого залпу не було – центральні редстонські газети охопила охопив незрозумілий приступ розсудливості (Чвертка потім признався – його тато оголосив редакторам, що не буде оплачувати юристів). Починаючи з четверга, в статтях різко додалося фактів і зменшилася кількість незрозумілих претензій, фразу про «несподіваний успіх НЗАМПІС» можна списати нерозумний гумор, а сентенції про «свіжу кров, яка прийшла зі зміною регіонального координатора» навіть розглядати як похвалу. «Міський кур’єр» видав величезне, на цілий розворот, досьє на «безвинно постраждалих». Як виявилося, сивого ватажка поліція Інгерніки безуспішно розшукувала п’ятий рік. Чорний фінансист Чудесників спеціалізувався на молодих спадкоємцях крупних маєтків. Потенційну жертву обережно обробляли, запрошували погостювати або просто викрадали, після чого вона за лічені дні ставала фанатичним прихильником вчення. Довго чекати спадку сектанти не любили: багаті родичі неофіта помирали протягом місяця, а все майно, яке можна було перетворити на готівку, швиденько розпродавалося. Швидкість мала значення – грубі методи обробки давали про себе знати дуже скоро, Чудесники зникали з грошима, а ново-навернутий відправлявся в дурдом з невиліковними розладами психіки.
Я уявив собі, як Чвертка пускає слинку, і зрозумів, що вчинив правильно, не дивлячись на деякі непередбачені наслідки. У мене, взагалі, гнучка картина світу, але божевільний Рон в неї не вписувався ніяким чином (мертвий – ще туди-сюди, а от божевільний – ні). Залишалося вияснити, чим обернеться вся ця благодійність для мене.
Попереджений, вважай, наполовину врятувався.
Давайте поміркуємо тверезо – з якого боку на починаючого чорного мага в принципі може чигати небезпека? З усіх можливих загроз мені на думку чомусь надходив лише Сатал. Воно і не дивно: Чудесники ніби задалися ціллю заслужити репутацію клоунів, Шерех поводився скромно, дядькову книжку я ніде не засвітив, і ніякі дивні особи за мною з-під брам не шпигували. Чи міг старший координатор образитися на мене за влаштований у місті шум? З іншого боку, якби родина Рестів зазнала втрат, шуму було би набагато більше. Чи він незадоволений тим, що тут знову замішаний Шерех? Так нежить в газети і не попав, всі зійшлися на тому, що одного з Чудесників убило при штурмі чимось чорномагічним. Ретельно розглянувши проблему зі всіх сторін, я вирішив, що Кевінахарі таки в чомусь права, коли говорить про розхитані нерви. Словом, наплювати і забути. Не можна будувати життя, спираючись на сільські забобони!
В суботу я ухитрився відвідати Рона в лікарні: завжди хотілося подивитися, як хворіють заможні люди. Я вражений. Особливо, медичний персонал. Цілителька, яка приходила ставити Ронові термометр, мала таку фігуру, що з її появою розмови затихали самі по собі (і це ще не рахуючи килимів і кришталевої люстри). Помітно бадьоріший Рон велів передати в Університеті, щоби назад його чекали не скоро (я би з такого місця теж добровільно геть не йшов). А коли я повернувся додому, консьєрж при виході передав мені записку: капітан Бер повідомляв, що Сатал хоче бачити мене на полігоні не зранку, а о п’ятій годині вечора.
Ну, передав, і чорт з ним. Здавалося би, чого непокоїтися, новина була скорше позитивною.
То, що діло нечисте, я запідозрив лише на місці – там, де ґрунтовка впиралися в міст, перекинутий на острів-полігон через швидку протоку, стояв здоровенний фургон воєнно-медичної служби. Знуджений візник, з пикою шахрая, зустрівшись зі мною очима, збентежився і більше в бік мого мотоцикла не дивився (розумний хлопчик). Навчений гірким досвідом, заводити мотоцикл на острів я не став – транспортний засіб мені може знадобитися в будь-який момент. Залишалося вияснити, в чому ж сюрприз.
По-перше, новачків-чистильників сьогодні не було ні видно, ні чути. По-друге, на полігоні були сторонні. По-третє, один з гостей лежав на піску вкритий зеленим армійським брезентом і був, за деякими ознаками, мертвий. Над трупом стояли і мило балакали мої наставники (говорив лише Сатал, а капрал мовчки кивав) і двоє солідно вдягнених панів – середнього віку чоловік в чиновницькому сюртуку з папкою під пахвою і літній маг в піжонському піджаку в клітинку і з паличкою. Поправка: не літній, а старий, дуже старий. Я вперше бачив чорного, який би був абсолютно сивим, переважно, наш брат до останнього зберігає яскравий колір чуприни, а цього чоловіка ріка часу виполокала остаточно, до повної білизни. На зріст трохи нижчий за дядька Ґордона (покоління недогодованих предків), сухорлявий, але зовсім не немічний, дідусь уже деякий час мене розглядав, і я недоречно згадав легенду про кістяного дракона, який умів перекидатися на людину.
- А ось і наше молоде дарування, - оголосив Сатал, жестом пропонуючи мені підгрібати ближче.
Я підійшов. А що мені від них, бігати, чи що?
