- Це твоя власна інтерпретація подій?
- Його поведінку важко інтерпретувати двозначно – це як ніби хтось живе у твоїй голові.
- І як швидко у вас дійшло до такого взаєморозуміння?
- Ну, не одразу, - тут я згадав дивні алхімічні сни, - перші ефекти почалися тижні через два, хоча, можливо, він міг зробити це раніше, просто чекав. Це кмітливий і розумний сучий син.
Сатал розуміюче кивнув, поклав на стіл гроші за чай і пішов, нічого не пояснюючи і не прощаючись. В принципі, така поведінка для чорних нормальна, але що мені робити з моєю власною цікавістю?
Забити! Зосередитися на тому, що всього через два дні я буду вільним.
Візит родичів остаточно перетворився в кошмар наяву. Можливо, Джо просто не розумів, яким випробуванням для моїх нервів є його присутність. Ну, так, раніше ми жили в одному будинку, але це було давно, я відвик, і конкретно цю квартиру ні з ким ділити не планував. Велика удача, що у виписаний цілителем коктейль входили не лише блокатори, а і релаксанти.
Зате який кайф я відчув, провівши родичів на вокзал і повернувшись в квартиру САМ. Словами не опишеш! Весь вечір просто валявся на ліжку, поверх покривала, в черевиках, і насолоджувався тишею. Потім ходив кімнатами і повертав речі на звичні місця, тим самим затверджуючи свою абсолютну владу. Треба дивитися правді в очі: я також виріс, мені пора мати власний дім і бути в ньому повновладним господарем. Наймана квартира більше не задовольняла моїх зростаючих вимог.
Як це не банально звучить, чорному магові терміново була потрібна власна вежа, але вибудувати її в околицях Редстона було нереально. Не пощастило.
Глава 3
Слідкувати за вищестоячим начальником, та ще й магом, – не надто благородна справа. Крім того, зазвичай не надто сумлінний Паровоз зараз відчував певну провину – Сатал йому подобався. Але Кевінахарі була непохитною:
- Все, що не заборонено – можна. Список приніс?
- Так. Тут все, що він взяв зі спецсховища і складу речових доказів, зірочками помічено те, що вже повернув, галочками – що я бачив у нього в кабінеті. Таке враження, що дечого в Управлінні вже нема.
Емпатка уважно вивчила список, підкреслюючи жирними лініями деякі найменування.
- Ось це – досить рідкісний інґредієнт, але в чорній магії він застосування не має. Два амулети, призначення яких експерти так і не встановили. Записи, вилучені з місця злочину, зашифровані. Тебе це не напружує?
- Містер Сатал – співробітник НЗАМПІС з багаторічним стажем, - набундючився Паровоз. - Висувати підозри про те, що він спокусився на якісь...
Кевінахарі вперто покрутила головою:
- Сатал – людина. Хай він чорний, хай маг, але ним теж можна маніпулювати. Дуже важко, але можна. Просто, я не розумію, на чому його могли заарканити. Порозпитуй, чи не ставалося останнім часом чого-небудь незвичайного, лише дуже обережно – як би нам самим теж не прилетіло.
У відповідь Паровоз лише хмикнув – вся ця затія йому не подобалася з самого початку. Він вже шкодував, що піддався на вплив емпатки. А раптом, ворог – Кевінахарі? В кінці-кінців, колір у неї якраз відповідний. Бер твердо вирішив, що далі простого наведення довідок іти не стане, а потім поговорить з Саталом прямо, без таємниць, щоби розібратися у всіх цих махінаціях.
Але в процесі того, як на його стіл лягали повідомлення від підлеглих, плани Паровоза мінялися не швидко, а дуже швидко.
- Погані новини, - цього разу капітан прийшов в кабінет емпатки сам. - Я визнав, що сталося, - Кевінахарі потягнулася за горнятками і чайником, але Бер рішуче відмахнувся. - Ти ж знаєш, що у Сатала є діти – дівчинка і двоє хлопчиків-близнюків? Так от, вчора почався навчальний рік, а близнюки в школі не з’явилися. Викладачі хвилюються, родичі здивовані – їх ніхто не попередив. Сатал каже одним – одне, другим – друге, а його дружина взагалі ні з ким не розмовляє.
- Це погано. Погано-погано-погано, - Кевінахарі зіщулилася в кріслі, згорнувшись в маленьку грудочку.
- І що найгірше – я нічого про це не знаю. Агенти мовчать, ніяких нових фіґурантів останнім часом не з’являлося. Що робитимемо?
Саме це – безсилля, неспроможність допомогти – Паровоз ненавидів у професії поліцейського. Він працював як віл не заради нагород, а заради того, щоби переживати таке відчуття якомога рідше. І все-одно провали ставалися.
- У нього є особистий телефон? Зможеш організувати прослуховування?
- Вже. Посадив двох вірних мені людей, молоти язиками вони не будуть. Але якщо все затягнеться більше, ніж на два тижні, ми почнемо привертати увагу.
- Стільки часу вони нам не дадуть, - емпатка глибоко зітхнула, заспокоюючись, ніби занурюючись в медитацію (білому витримувати такі повороти життя нелегко). - Амулети! Це – єдина зачіпка. Що вони таке і для чого вони потрібні?
Паровоз кивнув.
- Дам старі схемки одному діячеві в Університеті. Якщо нам пощастить, то з минулої спробу їх магія там покращилася.
