Навіть знай поліція точну адресу, знайти викрадачів між цього хаосу було би нелегко. Шерех в якості проводжаючого мав свої недоліки – нежить виявився не в стані вияснити ступінь непрохідності доріг, і пару разів колоні доводилося закладати гак, об’їжджаючи засмічені яри і брудні, заболочені чи то калабані, чи то ставки. Останні пару сотень метрів до самотньої ферми загін ішов пішки, але в організований Саталом півторагодинний параліч зв’язку вони вклалися. Старший координатор закрив очі, ніби прислухаючись до чогось, і впевнено кивнув:
- Тут!
Кевінахарі обвела ціль на карті.
- В моїх списках цієї садиби не було.
Паровоз майже не здивувався.
Судячи за розмірами ділянки, перед ними була частина колись великого господарства, обкусана сусідами і більше нікому не цікава. Можна були лише подивуватися хитромудрості безумців – влаштувати лігво так близько до Редстона, і, в той самий час, ніби на східних островах.
В кущах перед перекошеним парканом старший координатор влаштував військову раду.
- Всім – слухати мене. Нас цікавить підвальне приміщення, виглядає воно приблизно так, - Сатал продемонстрував розграфлений олівцем листок паперу. - Всередині ходять троє, діти сидять тут. Я з вами не піду: застосовувати магію там не можна – ось тут, тут і тут встановлені ємності з нітрогліцерином. Це дуже нестабільна речовина, найменші коливання магічного фону можуть викликати непередбачувані наслідки. Плюс в тому, що серед них чарівників також немає.
Очевидно, координатор уважно прочитав звіти Тангора про Аранген. Капітан з повагою розглядав схему – об’єм отриманих даних виправдовував ризик звертання до нежитя. Як часто люди гинули через незнання найнесподіваніших дрібниць!
- А що, якщо вони стукнуть по контейнеру або скинуть його? - зацікавився капрал, який командував штурмовиками. Він, очевидно, розумів, що таке нестабільна речовина.
- Будемо діяти швидко і молитися, щоби вони розбиралися в алхімії гірше за нас. Вперед!
Паровоз подумки склав пальці хрестиком – доказів участі мешканців ферми у викраденні у них не було. Що, якщо монстр помилився? Якщо вже на те пішло, то про зникнення дітей Сатал заяв не робив. Добре ще, що штурмовиків, які діловито готували до бою ножі і арбалети, нюанси дотримання закону особливо не хвилювали (за це Хамірсон їх і вибрав).
Серед тріскоту цвіркунів і пахучого дурману перезрілих яблук озброєні люди виглядали майже так само нереально, як і затишна сільська хатинка, перетворена на смертельну пастку.
- Собак нема, - доповів висланий наперед розвідник, - лише кури на подвір’ї.
Бійці почали по одному просочуватися на територію ферми, тягнучи за собою здоровенну чавунну довбешку – – побутовий замінник штурмових чар. Капітана Сатал далі огорожі не пустив:
- На тобі амулетів, як на каштадарці намиста. Сиди тут!
І Паровоз залишився в кущах, топтати траву разом з магом і сердитися на свою тимчасову безпорадність. Кевінахарі медитувала.
Весь штурм зайняв від сили хвилини три. З усіх Чудесників у підвалі будинку відреагувати на появу озброєних людей встиг лише один – сектант, який сторожив дітей, метнувся вглибину кімнати, до великої металічної колби на високій тринозі. Невідомо, чим би закінчилася історія, якби в той же момент йому під ноги не кинувся в’юнкий, рухливий хлопчак. А що ви хочете? Ніякі мотузки не здатні довго втримати на місці дієву натуру. Застигнутий зненацька, охоронець простягнувся на підлозі, опинившись в межах досяжності другого близнюка, і був моментально вкушений за вухо. Розлючені довгим полоном чорні з нелюдськими вересками вчепилися в свою жертву. Шоковані поведінкою дітей бійці забарилися, і це ледве не вартувало Чудесникові зору.
Дрімотний спокій осіннього вечора вибухнув звуками і рухами.
На подвір’ї обшукували і зв’язували арештантів, які ще не встигли повністю усвідомити зміну свого статусу. Залишені на дорозі вантажівки підігнали ближче, старою хатою гриміли кроки команди зачистки, капрал знайшов у флігелі телефон і тепер намагався додзвонитися в управління (прокляття Сатала ще трималося). Перед воротами бійці розчищали місце під табір (ночувати зібралися, чи що?). Переполохані кури безладно металися у людей під ногами.
Сатал, вимучений, але задоволений, пильно слідкував за розвагами своїх діток, які лазили капотами вантажівок з захопленими і перемазаними кров’ю мордочками. Разом вони нагадували сімейку вурдалаків, яким щойно вдалося непогано поживитися.
- Принаймні, допомога емпата їм не знадобиться, - ледь чутно пробурмотіла Кевінахарі.
Бер погодився кивком – трохи збоку від решти групи цілитель загону перев’язував все ще виючого від болю бранця, шкіра на лиці Чудесника висіла клаптями. Штурмовиків від травм порятували шоломи і лати (чорним звіренятам було байдуже, на кому зривати злість), але варто було почутися лункому вигукові батька, і близнюки дивним чином перетворилися – маленькі бестії стало просто шовковими. Якби не вимазані чужою кров’ю обличчя і зашмундяні обдерті костюмчики, можна було би подумати, що дітлахів вивезли на пікнік. Та авторитету батька події, очевидно, не підірвали...
