Великий триповерховий особняк не намагався сховатися в тіні пагорбів чи за фіранкою плюща. Сліпучо-білі стіни чесно відбивалися у поверхні Довгого озера, видимі здалеку і, здавалося б, легкодоступні. Проте навколишні фермери могли б немало розповісти про порослі густою зеленню низовини навколо садиби – маги-природники попрацювали на славу: попасти у володіння лордів Еверґрінів без дозволу господарів було неможливо. Давно перевелися в Інгерніці королі, звертання «лорд» стало пустою формальністю, даниною традиціям, але пам’ять про минуле жила. Нинішній голова клану Еверґрінів, сер Майло, роздратовано спостерігав, як човни простолюдинів порушують спокій вод – колись лише за спробу скупатися в цьому озері могли засікти батогами на смерть.
- Гості зібралися в дзеркальній залі, - поважно вклонився дворецький.
Завсідники салонів щиро заздрили умінню Еверґрінів вибирати слуг: з численних домівок сімейства ніколи нічого не крали. Телепням не обов’язково було знати, як саме добивалися такої дивної відданості, хоча використовувати в столичному особняку «навчених» за допомогою магії слуг сімейство уже не ризикувало. Це теж було приводом для обурення.
«Сім століть! Традиції, відточені до бездоганності, і якийсь вискочка з поліцейським жетоном буде вирішувати, яке застосування магії допустиме, а яке ні! Який сенс дозволяти слузі боротися зі спокусами, якщо його можна просто їх позбавити?»
Присутність господаря особняка в дзеркальному залі так само була даниною традиції – серед Еверґрінів ніколи не народжувалися маги, але те, що у інших викликало співчуття, в клані вважалося приводом пишатися. Сера Майло не цікавило, як Посвячені ордена Небесних Лицарів збираються очистити світ від скверни, його задачею було потурбуватися, щоби в новий, світлий світ потрапили лише гідні цього і ті, кому там знайдеться відповідне місце.
«Надто багато розуму в голові простого робочого – теж недобре. Лише магія здатна передати владу достойним і встановити правильний порядок речей.»
Звичним жестом перевіривши заховані під одягом амулети, сер Майло зайшов у дзеркальний зал.
- Добрий день, панове! Для мене честь вітати вас у себе вдома.
З тими, хто тут зібрався, слід було поводитися дуже ввічливо. Ледве затихли вітання у відповідь, як розмова повернулася до попередньої теми – змісту газет, розкиданих на столі.
- Це не дуже нагадує торжество світла і справедливості! - обурювався магістр Айнар, досить відомий серед цілителів; він присвятив справі Ордена майже сорок років. - Чи я чогось не розумію?
Бородатий маг з добре розпізнаваною зовнішністю благодушно посміхнувся.
- Розсудіть нас, сер Майло: підкажіть, як містер Міхельсон збирається розвинути досягнутий успіх?
Ім’я міністра суспільної безпеки змусило господаря дому поморщитися.
- Ніяк, - буркнув Еверґрін. - Він не ризикне. Масштабні облави і арешти легко виставити як спробу перевороту, а у пана міністра і так вистачає недоброзичливців. Особливо після націоналізації арангенських земель.
«І за це вискочки теж ще будуть змушені відповісти!»
- Саме так. - Білий задоволено кивнув, ставши схожим на свій портрет, який висів майже у всіх учбових закладах округа. - Вважайте, що ми позбавилися баласту, виявили можливості суперника і забезпечили себе від масштабних державних репресій. Помітьте – майже нічого не втративши!
- Хоча провести Літургію Світла на імітації древніх артефактів було би цікаво, - пробурмотів худорлявий маг невизначеного віку, який мав звичку забиватися кудись в куток.
- Любий мій Ґреґорі, - посміхнувся патріарх, - я певний, у тебе ще буде можливість провести свої випробування, і не раз.
Так, коли (не якщо, а коли!) Орден доб’ється успіху, жертв з потрібними властивостями у них буде достатньо. Сер Майло не вперше мовчки позаздрив довголіттю магів.
Метр Айнар жестом визнав правоту старшого.
- Чудово, метре Хаіно, наші ряди очистилися. Що далі?
Присутні за столом перезирнулися, і Еверґрін вкотре, навіть не дивлячись на амулет, відчув, що Посвячених об’єднує не лише спільна віра. Щось більше гарантувало їх відданість справі і твердість переконань.
«Саме так і діяли в давніші часи! Всі ці проблеми вибору і питання етики – розваги сучасних недоучок.»
- По-перше, настав час позбавитися проблемних осіб.
«Зачистити незгодних? Давно пора!»
- По-друге, слід почати інфільтрацію до місця майбутнього ритуалу. Тепер наша задача – бути гранично обережними!
Обговорення планів, трохи схоже на спільну медитацію, тривало до вечора. Сер Майло, відсидівши на зустрічі належний час, ввічливо відкланявся: якщо рада від нього щось захоче, то знайде спосіб його повідомити.
Глава 23
