Тепер чорний маг смакував завершену помсту. Це п’янило незгірш вина, лише ефект тримався довше: другий тиждень колишній координатор ходив у прекрасному настрої, часом впадаючи в легкий транс.
Ларкес розглядав виставлені на свій стіл чужі ноги і розв’язував складну логічну задачу – бити чи не бити? В часи його молодості вважалося, що ображатися на людей несповна розуму – гріх, а недієздатність свого колеги маг готовий був підтвердити навіть під присягою. Сатал плавав у блаженному забутті і нічого навколо себе не помічав.
- А я його по ногах – шварк. І в пику – хрясь! Він потягнув по центру, а я – проникаючим...
Ларкес прокашлявся – мить свого тріумфу Сатал міг розписувати годинами, причому, координаторові здавалося, що кількість завданих ударів і пробитих щитів з кожним разом подвоюється. Чи не тому всі древні маги такі круті?
- Покінчити з сектою не вдалося.
- Тут нічого не вдієш! - знизав плечима Сатал. - Ми ніде не засвітилися, значить, розголос стався десь вище.
М-да, було би дивно, якби чорний відчув хоч щось на кшталт вини.
- Все набагато гірше. - Ларкес почав було возити пальцями по дошці стола, насупився і перестав. - Розголосу не було. Один з патріархів, не пояснюючи причин, прислав замість себе замісника, якого ви, до речі, також проґавили. Коли наші агенти кинулися його шукати, всі пов’язані з цею частиною секти контакти або вмерли, або зникли. Так вже один раз було: мій попередник підібрався до них дуже близько, але частина керівництва раптово змінила плани і зірвалася з місця геть, кинувши все. У аналітиків є цікаве пояснення: хтось з тих, хто тоді втік, використав дар передбачення, рідкісний і майже невивчений талант. Якщо це так, у нас немає шансів його прищемити. Я звернувся за допомогою до Салемського Братства, може, вони колись стикалися з таким явищем.
Навіть крізь дурман Сатал мимоволі зморщився:
- Не люблю я цю публіку! Вічно вони щось винаходять.
- Ну, складом половини бойових еліксирів ми завдячуємо саме їм.
- А я і не казав, що вони дурні.
Координатор скосив очі на співбесідника.
- Мав з ними справу?
Сатал стенув плечима.
- Було разок, ще в училищі. Приперлися вони на полігон зі своїм щитом, а він як бабахне! Мало весь курс не поклали. І нам же їх потім збирати докупи довелося: два тижні в землі копалися, але навіть зубів не знайшли. Мені от цікаво, а скільки народу потруїлося тими еліксирами?
Лице Ларкеса на мить спотворила складна гримаса, він мугикнув і кивнув:
- Впевнений, то були добровольці.
- Ага, ага!
Координатор уважно подивився на щасливого чорного мага і вирішив, що час вдатися на останнього засобу. Сатала слід приводити в боєздатний стан негайно!
- Я давно хотів запитатися, Дане.... Якщо ти, звичайно, не проти.
- М-м-м?
- А що у тебе з Шерехом останні кілька днів? Коли ти закрився в кладовці і заборонив хоч комусь заходити?
Спогади крижаним потоком вилилися на бойовика, а коли хвиля відкотилася, від бездумної ейфорії не залишилося і сліду. Видовище... заворожувало.
- Він показував мені наслідки помилок. Не моїх, природньо, - безбарвним голосом повідомив маг. - І ще, і ще. Я вирішив, що не хочу допускати помилок. - В очах Сатала зблиснув фанатичний вогник. - Я усуну першопричини неправильних рішень, всі до єдиної!
Ларкес кивнув. Нежить вицілив заледве не єдине, чим можна пройняти дорослого чорного, – боязнь виглядати дурнем і зазнати поразки. Час атестувати Сатала на магістра і випхати в якийсь паралельний департамент: два координатори в одному регіоні вжитися не зможуть. Ларкес був ще готовий терпіти поряд з собою просунутого чистильника (виключно на користь спільній справі), але тепер Сатал цю роль переріс. І все-то у нього є: і сила, і майстерність, а тепер он – стимул до особистого прогресу! В кінці кінців, це просто викличе заздрість у тих, хто не може собі дозволити розгорнутися на повну силу, щоби не попсувати репутацію.
- Я хочу, щоби ти поспілкувався з салемцями. Треба зрозуміти, чи можуть вони і справді допомогти.
Сатал недобро посміхнувся.
- Ніяких проблем.
Ларкес не полінувався провести колегу до дверей (щоби точно забрався), дістав з сейфу карафку з прозорою, як сльоза, рідиною і націдив собі келишок. Треба було трохи розслабитися, перше ніж братися до справ. Координатор кинув у келишок охолоджуюче прокляття і вирішив перечитати цю прекрасну доповідь про повадки Чудесників, копію якої Зертак передав до НЗАМПІС майже задарма.
