Потяг весело біг заболоченою рівнинною місцевістю, що тяглася між Нью-Йорком і Трентоном. Краєвиди за вікном були не з привабливих. Це нагадувало б Бондові деякі ділянки довоєнної Транссибірської магістралі — якби не велетенські щити з рекламою найновіших бродвейських шоу, поодинокі звалища металобрухту та кладовища старих машин.
— Гадаю, зумію вимислити для вас щось краще, ніж це, — посміхнувся Бонд. — Але не дякуйте мені. Ми тепер квити — минулої ночі ви врятували мені життя. Тобто, — додав, із цікавістю приглядаючись до неї, — якщо ви справді вмієте читати думки.
— Так, — підтвердила вона, — можу. Чи, принаймні, це щось дуже схоже. Я можу відчувати, що станеться невдовзі — особливо з іншими людьми. Звісно ж, я цим спекулюю, одначе коли на Гаїті так заробляла собі на життя, то цю здатність легко було подати як окремий номер у кабаре. Вони усі там схибнуті на вуду та різних забобонах, тож мене вважали чаклункою. Повірте, коли я вперше побачила вас у «Біґа», то зрозуміла: ви послані, щоби врятувати мене. І я, — вона почервоніла, — побачила ще дещо...
— Що саме?
— О, це неважливо, — очі її забігали. — Різні дурниці. Так чи інакше — побачимо. Але нам вестиметься нелегко. І на нас чигатиме купа небезпек.
Помовчавши, запитала:
— Тож ви потурбуєтеся про нас обох як слід?
— Зроблю все, що зможу, — пообіцяв Бонд. — Але передусім нам слід виспатися. Випиймо щось, з’їмо по сендвічу з куркою, а тоді попросимо провідника постелити нам постіль. Вам не слід бентежитися, — додав він, помітивши, як вона сором’язливо опустила очі. — Ми у цій справі тепер разом. І нам доведеться провести в одному спальному вагоні двадцять чотири години. Тож нема чого делікатничати. Як-не-як, а ви — місіс Бріс, — посміхнувся він, — тож мусите грати свою роль до кінця. Але до певної межі, звісно, — уточнив.
Вона розсміялась і оцінююче глянула на нього. Тоді натиснула на дзвінок під вікном.
Провідник та офіціант зайшли один за одним. Бонд замовив два «Старомодні»50 коктейлі, обумовивши, що в них має бути витриманий бурбон «Гранд дед»51, а також сендвічі з курчам і каву «Санка» без кофеїну, щоб не зіпсувати собі сон.
— Я повинен узяти з вас додаткову оплату, містере Бріс, — сказав провідник.
— Звісно! — відповів Бонд.
Солітер потяглася до сумочки.
— Усе гаразд, люба, — сказав Бонд, витягаючи своє портмоне. — Ти, певно, забула, що віддала мені свої гроші перед тим, як ми виходили з дому!
— Гадаю, леді потрібно чимало грошей на літні сукні, — зауважив провідник. — Крамниці у Сент-Пітері страшенно дорогі. А ще там страшенно спекотно. Ви хоч колись бували на Флориді?
— Ми завжди там відпочиваємо о цій порі, — підтвердив Бонд.
— Бажаю вам щасливої подорожі, — сказав провідник.
Коли двері за ним зачинилися, Солітер радісно розсміялася.
— Вам не вдалося мене збентежити, — зауважила. — Стережіться: наступного разу я придумаю щось справді божевільне. Але спочатку, — вона махнула рукою у бік дверей, — я повинна привести себе в порядок — виглядаю, певно, просто жахливо.
— Прошу дуже, дорогенька, — розсміявся Бонд, коли вона зникла за дверима.
Повернувшись до вікна, Бонд проводжав поглядом гарненькі дерев’яні будиночки передмістя Трентона. Він любив подорожувати потягами й із задоволенням робив це й тепер.
Експрес сповільнив рух. Тепер вони проминали пакгаузи та порожні товарні вагони різних штатів, із написами: «Лакаванна», «Чесапік та Огайо», «Лігай веллі», «Сіборд фрут еспресс» — і навіть такими енергійними назвами, як «Ачесон, Топека та Санта-Фе» — від котрих віяло романтикою американських залізниць.
«І де ж мої рідні «Брітіш рейлвейз»?» — подумав Бонд, зітхнув і перенісся думками в сьогодення. Добре це було чи погано, але він вирішив змиритися з присутністю Солітер — точніше, використати її з вигодою для себе. Йому треба отримати відповідь на багато питань, але зараз не час було ставити їх. Що відразу ж спало йому на думку, — це те, що «Містер Біґ» отримав черговий удар — до того ж по найболючішому місцю: по своєму самолюбству.
А щодо дівчини... Кумедно буде піддражнювати її та спостерігати, як і вона з ним грається. Він був радий, що крига скресла, і в них установилися дружні, ба навіть довірчі стосунки.
