Астролог Нушейн спостерігав за нічним обертанням небесних сфер із багатьох далеких одна від одної місцевостей і з усією доступною йому майстерністю складав гороскопи незчисленних чоловіків, жінок та дітей. Звіздар блукав від міста до міста, від королівства до королівства, й ніде не оселявся надовго, адже місцеві магістрати часто виганяли його, як звичайнісінького шарлатана; або ж ті, хто вже просив у нього поради, в належний час виявляли, що Нушейнові передбачення не справдилися, і відверталися од нього. Інколи він ходив голодний і зубожілий; та й ніде не був він у великому пошанівку. Єдиними товаришами, які розділяли його непевну долю, були нещасний собака — безпорідний покруч, котрий якось прив’язався до нього у пустельному місті Зул-Ба-Сер, і німий одноокий негр, якого він запівдарма купив у Йоросі. Пса він назвав Ансератом, на честь собачої зірки246, а негра назвав Моздою — словом, яке означало темряву.
Довгий час поневіряючись у мандрах, астролог прийшов до Зайлаку та оселився в його столиці, місті Уммеос, збудованому на уламках старішого міста з такою самою назвою, знищеного колись давно гнівом одного чаклуна. Тут Нушейн разом із Ансератом і Моздою поселився на напівзруйнованому горищі трухлявого прибуткового будинку; з даху того будинку вечорами, коли небо не затьмарював чад великого міста, Нушейн мав звичку споглядати розташування та рух небесних тіл. Час від часу якась поважна жіночка чи повія, якийсь носильник, гендляр або дрібний крамар підіймалися спорохнявілими сходами до зорезнавцевої кімнатчини та платили йому якусь дещицю за нативні карти247, які він із надзвичайною ретельністю складав, удаючись до допомоги своїх пошарпаних книг з астрологічної науки.
Коли ж, як то часто бувало, Нушейн виявляв, що попри довге сліпання над книгами досі не може збагнути значення якогось небесного сполучення 248чи протистояння249, він шукав ради в Ансерата і накреслював складні віщування, спостерігаючи за різноманітними рухами миршавого псячого хвоста чи за діями собаки, коли той шукав бліх. Деякі з таких пророцтв справдилися, принісши Нушейнові неабияку славу серед мешканців Уммеоса. Люди стали приходити до нього вільніше й частіше, почувши, що він
Здавалося, ніби темні планети його долі вперше поступилися місцем сприятливим зіркам. За цей талан і за ті монети, що завдяки цьому накопичилися в його капшуку, звіздар складав подяку Верґамі, якого на всьому континенті уважали за наймогутнішого та найтаємничішого з джинів, який, гадалося, правив і над небесами, і над землею.
Літньої ночі, коли зорі рясно, наче полум’яні піщинки, висипали на лазурово-чорному небесному склепінні, Нушейн зійшов на дах оселі, в якій винаймав горище. Своїм звичаєм він узяв із собою негра Мозду, чиє єдине око було наділене дивовижною гостротою і в багатьох випадках добре прислужилося, доповнюючи вельми короткозорі астрологові очі. За допомогою налагодженої системи знаків і жестів німий мав змогу повідомляти Нушейнові результати своїх спостережень.
Цієї ночі на східному видноколі висхідним знаком251 було сузір’я Великого Пса, яке панувало на небі в годину Нушейнового народження. Уважно вдивляючись у нього слабкими очима, зорезнавець збентежено відчув щось незнайоме у розташуванні світил сузір’я. Точного характеру зміни він визначити не міг, аж поки Мозда, виявляючи неабияке збудження, привернув його увагу до трьох нових зірок другої величини252, що з’явилися в безпосередній близькості від задніх лап Пса. Ці дивоглядні нові зорі, які Нушейн міг розгледіти лише як три розмиті червонясті цятки, утворювали невеличкий рівносторонній трикутник. І Нушейн, і Мозда були цілком певні, що ці зорі не були видимі жодного з попередніх вечорів.
— Присягаюся Верґамою, це якась дивовижа, — клявся украй зачудований та приголомшений астролог. Він почав обчислювати неясний наразі вплив нових зірок на майбутнє розуміння небес і одразу відчув, що вони, відповідно до закону астральних еманацій253, справлятимуть певний вплив на його власну долю, перебігом якої значною мірою керувало сузір’я Пса.
Хай там як, а, не пошукавши поради у книгах і таблицях, він не міг достеменно визначити напряму та суті цього послідовного впливу, хоча й відчував певність, що вплив той має виявитися щонайважливішим, хоч би що він мав своїм наслідом — чи нещастя, а чи добробут. Залишивши Мозду спостерігати за небесами, щоб не проґавити появи нових див, звіздар одразу спустився на своє горище. А вже там, зіставивши свої припущення щодо сили, яку виявляють ті нові зорі, з фаховими думками кількох старожитніх астрологів, Нушейн заходився наново складати власний гороскоп. З болем в очах і тривогою в серці пропрацював він усю ніч і завершив свої розрахунки лише тоді, коли смертельна сірість світанку розлилася за вікном, змішавшись із жовтим світлом його свічок.
