— Сподіваюсь.
Вона сьорбнула чаю і подивилася у вікно, за яким уже посутеніло, думками повертаючись у той день. Минуло лише кілька місяців, а наче роки пролетіли. Тіммер Гедлі була скелетом, обтягнутим плоттю. Її яскраві очі здавалися величезними через висохле тіло. Вони сиділи разом, Мирна — збоку від ліжка, Тіммер — на ліжку, загорнута в ковдри та обкладена грілками. Між ними лежав великий старий коричневий альбом. Фотографії випадали, клей давно перетворився на пісок. На одній із них була юна Джейн Ніл зі своїми батьками та сестрою.
Тіммер розповіла Мирні про батьків Джейн, в’язнів власної невпевненості та страхів. Ці страхи передалися її сестрі Айрін, яка також стала кар’єристкою і шукала відчуття безпеки в матеріальному достатку та схваленні інших. Але не Джейн. А потім сталася історія, про яку запитував Ґамаш.
— Це було знято в останній день окружного ярмарку. Наступного дня після танцю. Бачите, яка щаслива Джейн? — спитала Тіммер, і це була правда.
Навіть на зернистому фото вона сяяла, надто порівняно з похмурими обличчями батьків і сестри.
— Тієї ночі вона заручилася зі своїм молодим чоловіком, — задумливо промовила Тіммер. — Як його звали? Андреас. Він був лісорубом, між іншим. Неважливо. Вона ще не розповіла батькам, але в неї був план. Вона втече. Вони були чудовою парою. Доволі дивною на вигляд, поки ти не знайомився з ними ближче й не бачив, як їм добре було разом. Вони кохали одне одного. Якби не, — і тут Тіммер насупилася, — Рут Кемп, яка підійшла до батьків Джейн, тут, на ярмарку, і розповіла їм про її плани. Вона зробила це потайки, але я підслухала. Я була молодою, і зараз я дуже шкодую про те, що не пішла до Джейн одразу, щоб попередити її. Та я не попередила.
— Що ж сталося? — запитала Мирна.
— Вони забрали Джейн додому й розірвали стосунки. Поговорили з Кей Томпсон, на яку працював Андреас, і пригрозили, що заберуть у неї лісопилку, якщо цей лісоруб бодай подивиться на Джейн. У ті часи так можна було зробити. Кей — хороша жінка, справедлива жінка, і вона все йому пояснила, та це розбило його серце. Очевидно, він намагався побачити Джейн, але не зміг.
— А Джейн?
— Їй заборонили його бачити. Питання не обговорювалося. Їй було лише сімнадцять, і вона не була дуже сильною особистістю. Вона здалася. То було жахливо.
— Чи знала Джейн, що це зробила Рут?
— Я ніколи їй не казала. Можливо, варто було. Здавалося, було досить болю, але, напевне, я просто боялася.
— Ви коли-небудь говорили про це Рут?
— Ні. — Мирна опустила погляд на фотографію в напівпрозорій руці Тіммер. Момент радості, закарбований саме перед тим, як ця радість згасла.
— Чому Рут це зробила?
