— Архімед їх зробив! — відповів Лео. — У цих старих машинах залишилось рівно стільки енергії, щоб вистачило на одне, останнє видовище. Щойно я отримав код доступу, далі все пішло як помащене.
Він погладив контрольну сферу, повиту чорним димом. Лео не знав, чи можна її полагодити, але був занадто радий тому, що врятував друзів, аби перейматись цим.
— Ейдолони, — промовив Френк. — Вони пішли? Лео ошкірився.
— Моя остання команда перевантажила їхні вимикачі — замкнула всі електричні контури, від чого їхні ядра розплавилися.
— А англійською? — поцікавився Френк.
— Я полонив ейдолонів у дротах. А потім розплавив. Вони більше не потурбують нас.
Лео допоміг друзям підвестись.
— Ти нас урятував, — промовив Френк.
— He вдавай із себе такого враженого. — Лео огледів зруйновану майстерню. — Шкода, що усе це добро повибухало, та принаймні я врятував сувої. Треба тільки доставити їх у Табір Напівкровок. Тоді я, можливо, з ясую, як відтворити Архімедові винаходи.
Хейзел почухала скроню.
— Але я не розумію, де Ніко. Цей тунель мусив привести нас до нього.
Лео майже забув, нащо вони взагалі сюди спустились. Ніко, вочевидь, тут не було. Це місце — глухий кут. То чому?
— О, — Лео почувався так, наче сфера з пилкою вскрила його власну голову і почала діставати звідти дроти та шестерні. — Хейзел, як саме ти відстежувала Ніко? Тобто ти можеш відчувати його присутність, тому що він твій брат?
Дівчина нахмурилась. Вона, здавалось, досі не оговталась після шокової терапії.
— Ні... не зовсім. Іноді я відчуваю, що він десь поряд, але, як я вже говорила, Рим такий заплутаний. Тут стільки перешкод через усі ці тунелі та печери...
— Ти відстежила його за допомогою своїх здібностей металошукача, — здогадався Лео. — За його мечем?
Хейзел кліпнула.
— Як ти дізнався?
— Вам варто на це подивитись.
Він привів Френка та Хейзел до контрольної кімнати і вказав на чорний меч.
— О... О, ні. — Хейзел би звалилась з ніг, якби Френк її не спіймав. — Але це неможливо! Меч Ніко поряд із ним у бронзовому глеку. Персі бачив це вві сні!
— Або сон був неправдивим, — промовив Лео, — або велетні перемістили меч сюди, як приманку.
— Отже, це була пастка, — підсумував Френк. — Нас сюди заманили.
— Але навіщо? — скрикнула Хейзел. — Де мій брат?
Шиплячий звук наповнив контрольну кімнату. Спочатку Лео вирішив, що повернулись ейдолони, але потім помітив, що з бронзового дзеркала на столі валить дим.
«Ох, бідолашні мої напівбоги!» — у дзеркалі з’явилось спляче обличчя Геї.
Як і завжди, вона говорила із закритим ротом. Більш моторошного вигляду їй могла додати хіба що лялька черевомовця. Лео терпіти їх не міг.
«Ви мали вибір», — промовила Гея.
Її голос заполонив усю кімнату. Він, здавалось, лунав не тільки з дзеркала, а ще й з кам’яних стін.
Лео усвідомив, що вона всюди навколо них. Звісно. Вони ж під землею! Стільки сил і часу знадобилося на будівництво «Арго II», аби можна було подорожувати морем та небом, а зрештою пошуки все одно привели їх під землю.
«Я пропонувала спасіння кожному з вас, — продовжила богиня. — Усі ви могли відступити. Але тепер уже запізно. Ви ступили на стародавні землі, де моя сила найбільша, де я прокинусь».
Лео дістав з пояса молоток і щосили стукнув ним по дзеркалу. Воно було металевим, тому тільки погнулось, наче чайна таця, але було приємно вмазати Геї по носі.
— Якщо ти не помітила, Брудолика, — промовив він, — твоя маленька засідка не спрацювала. Твої три ейдолони розплавились разом із бронзою, а з нами усе гаразд.
Гея м’яко розсміялась.
«О, мій любий Лео! Вас трьох відділили від решти напівбогів. У цьому й була вся мета».
Двері майстерні з гуркотом зачинились.
«Ви ув’язнені в моїх володіннях, — продовжила Гея. — Тим часом як Аннабет Чейз на самоті, налякана та скалічена, має загинути від рук найзапеклішого ворога її матері».
Зображення у дзеркалі змінилось. Лео побачив Аннабет, яка лежала на підлозі темної печери і здіймала свій бронзовий кинджал, наче відбивалась від якогось чудовиська. Її обличчя здавалось змученим. На одній нозі було щось, схоже на шину. Лео не бачив, на що вона дивиться, але було очевидно, що це щось жахає її. Він хотів вірити, що зображення — це обман, але мав погане передчуття, що побачене у дзеркалі — правда і відбувається просто зараз.
«Решта, — промовила Гея, — Джейсон Грейс, Пайпер МакЛін і мій любий Персі Джексон загинуть у найближчі хвилини. Їх зрадять власні сили. Вони помруть у рідних стихіях. Я майже сподівалась, що вони вціліють. З них вийшла б краще жертва. Але, на жаль, доведеться вдовольнитись вами, Хейзел та Френку! Мої прислужники незабаром заберуть вас та доставлять у стародавнє місце. Ваша кров нарешті мене пробудить. А допоки я дозволю вам спостерігати за загибеллю ваших друзів. Прошу... насолоджуйтесь останніми митями свого проваленого походу».
Лео не витримав. Його рука розжарилась до білого. Хейзел та Френк відсахнулись у той час, коли він втиснув свою долоню у дзеркало і розплавив його на бронзову калюжу.
Голос Геї змовкнув. Лео чув тільки, як реве у вухах власна кров. Він перевів подих і промовив:
