Тремтячими пальцями Лео повернув кільця.
За ґратами розгнівано заревів Вовча Голова:
— Якщо друзі для тебе неважливі, можливо, тобі потрібен якийсь інший стимул. Можливо, мені слід знищити ці сувої — безцінні Архімедові праці!
Останнє кільце з ляском встало на місце. Сфера загуділа, наповнюючись енергією. Лео пройшовся пальцями по її поверхні, відчуваючи крихітні кнопочки та важелі, що чекали наказів. Магічні електричні імпульси понеслися крізь кабелі з небесної бронзи та пронизали всю кімнату.
Лео не вмів грати на жодному з музичних інструментів, але припускав, що це щось схоже — знати кожний ключ або ноту настільки добре, щоб навіть не замислюватися над рухами рук. Натомість ти просто зосереджуєшся на тому, який звук хочеш утворити.
Він почав з маленького — зосередився на одній майже неушкодженій золотій сфері в головній кімнаті. Куля затремтіла, встала на триногу і погуркотіла до електрошокера. Наступної миті з її вершини вискочила крихітна циркулярна пила і почала розрізати поверхню свого сферичного побратима.
Лео спробував активувати іншу кулю, але та вибухнула маленькою грибоподібною хмаркою бронзового пилу та диму.
— Ой, — пробурмотів він. — Вибач, Архімеде.
— Що ти робиш? — вимогливо запитав Вовча Голова. — Припини це безглуздя та здавайся!
— О, авжеж, я здаюсь! — відповів Лео. — Здаюсь цілком і повністю!
Він намагався встановити керування над третьою кулею. Ця теж вибухнула. Лео жахливо почувався, ламаючи всі ці старовинні винаходи, але це було питанням життя та смерті. Френк колись обвинуватив Лео у тому, що він більше турбується про машини, ніж про людей, але коли постав вибір між порятунком сфер або друзів — хлопець не вагався.
Четверта спроба виявилась кращою. Інкрустована рубінами куля скинула верхню частину і випустила лопаті, як у гелікоптера. Лео зрадів, що тут немає Буфорда. Летючий столик втратив би голову від кохання. Рубінова куля здійнялась у повітря та понеслась просто до полиць із сувоями. Із середини неї витягнулись золоті руки і схопили дорогоцінні шкіряні чохли.
— Годі! — заволав Вовча Голова. — Я знищу...
Він повернувся точно тієї миті, коли рубінова сфера вже відлітала з сувоями геть. Вона пронеслась через кімнату та зависла в дальньому куті.
— Що?! — скрикнув Вовча Голова. — Убити полонених!
Напевно, ці слова стосувались електрошокера. На жаль, той був неспроможний виконати прохання. Золота сфера Лео сиділа на його розпиленій голові, дістаючи звідти шестерні та дроти, наче жабуриння з гарбуза.
Дякувати богам, Хейзел та Френк заворушились.
— Ба! — Вовча Голова підізвав жестом Левову Голову, який стояв біля протилежних ґрат. — Ходімо! Вб’ємо напівбогів самотужки.
— Сумніваюсь у цьому, хлопці. — Лео повернувся до Левової Голови. Він стиснув контрольну сферу і відчув імпульс, що пронісся під землею.
Левова Голова здригнувся й опустив меч.
Лео ошкірився.
— Тепер ти у «Світі Лео».
Левова Голова повернувся і погримав сходами униз. Замість того щоб рушити на Хейзел і Лео, він покрокував до протилежних сходів і став перед своїм товаришем.
— Що ти робиш? — обурився Левова Голова. — Ми повинні...
БОМ!
Левоголовий ляснув Вовкоголового щитом у Груди, а потім ще й стукнув ефесом меча по шолому, так що Вовча Голова став Пласкою, Деформованою та Дуже Розлюченою Вовчою Головою.
— Припини! — крикнув Вовча Голова.
— Не можу! — завив Левова Голова.
Лео вже почав призвичаюватися до керування. Він наказав обом обладункам кинути мечі та щити й безупинно давати один одному ляпасів.
— Вальдезе! — заволав тремтячим голосом Вовча Голова. — Ти помреш за це!
— Еге, — крикнув у відповідь Лео. — Хто ким тепер керує, Каспере, дружній привиде[22]?
Машинолюди скотились по сходах, після чого Лео змусив їх танцювати джитербаг[23], наче вони були модницями двадцятих років. Механічні суглоби задимились. Сфери у кімнаті почали вибухати. Крізь старовинну мережу проходило занадто багато енергії. Зростаюче тепло контрольної сфери під руками турбувало Лео дедалі більше.
— Френку, Хейзел! — крикнув він. — В укриття!
Друзі досі були напівпритомні і здивовано витріщались на танці металевих хлопців, але Лео застереження таки почули. Френк потягнув Хейзел під найближчий стіл і закрив її власним тілом.
Останній поворот сфери — і Лео послав потужний поштовх крізь мережу. Броньовані воїни розлетілись на металобрухт. Стрижні, поршні та бронзові уламки всипали підлогу. На усіх столах, наче нагріті бляшанки содової, полопались сфери. Золота куля Лео застигла. Сферичний рубіновий гелікоптер, що ніс сувої, впав на підлогу.
Раптом у кімнаті запанувала цілковита тиша, яку порушувало тільки нечасте шипіння іскор. У повітрі тхнуло згорілим автомобільним двигуном. Лео збіг сходами і знайшов неушкоджених Френка та Хейзел під столом. Він ніколи ще так не радів, коли бачив, як ці двоє обіймаються.
— Ви живі!
Ліве око Хейзел смикнулось, можливо, через електрошок. Окрім цього, з нею начебто все було гаразд.
— Е, а що сталося?
