— У мене є краща думка, — сказала вона велетням. — Чому б вам нас не відпустити? Оце був би сюжетний поворот! Це стало б дивовижним внеском у мистецтво і довело б усьому світу, які ви круті.
Ніко заворушився. От поглянув на нього. Велетневі ноги-змії застрекотіли язиками біля голови Ніко.
— А ще! — швидко продовжила Пайпер. — А ще ми можемо зробити кілька танцювальних па під час утечі. Можливо, балетний номер!
От одразу забув про Ніко. Він з гуркотом підбіг до Ефіальта і тицьнув того у груди.
— Бачиш? От про що я говорив! Це було б казково!
На якусь мить Персі повірив, що хитрість Пайпер спрацює. От благально подивився на брата, а той роздумливо почухав підборіддя.
Та зрештою Ефіальт похитав головою.
— Ні... ні, як на мене, то це неможливо. Розумієш, дівчинко моя, я анті-Діоніс. Я мушу підтримувати свою репутацію. Діоніс уважає, що розуміється на вечірках? Він помиляється! Його гулянки — нудьга порівняно з тим, на що здатен я. Той давній трюк, наприклад, коли ми нагромадили гори одна на одну, щоб дістатись Олімпу...
— Я запевняв тебе, що це нізащо не спрацює, — буркнув От.
— Або той раз, коли мій брат покрив себе м’ясом та бігав крізь полосу перешкод з драгонами...
— Ти сказав, що мене покажуть на Гефест-ТВ, — промовив От. — Ніхто навіть не чув про цей трюк.
— Ну, ця вистава буде навіть кращою, — пообіцяв Ефіальт. — Римляни завжди бажали хліба та видовищ — їжі та розваг! Поки ми руйнуватимемо їхнє місто, я запропоную їм і те, й інше. Дивіться на зразок!
Зі стелі щось впало і приземлилось біля ніг Персі — буханець білого хліба у прозорій пластиковій обгортці з червоними та жовтими цятками.
Персі підняв його.
— «Чудо-хліб» ?
— Величний, чи не так? — Ефіальтові очі палали скаженим збудженням. — Можеш залишити буханець. Я збираюсь роздавати мільйони таких римському народу, поки знищуватиму його.
— «Чудо-хліб» — це добре, — визнав От. — Хоча було б краще, якби римляни отримували його в обмін на танок.
Персі мигцем поглянув на Ніко, який поки що тільки ледве ворушився. Починати бій було зарано. Ніко мав хоча б опритомніти, щоб мати змогу відповзти у безпечне місце. До того ж Персі хотів дізнатися від велетнів більше про Аннабет і місце ув’язнення його друзів.
— Можливо, — наважився Персі, — вам слід привести наших друзів сюди. Ну, видовищні смерті... чим більше, тим краще, хіба ні?
— Гм. — Ефіальт почав перебирати пальцями ґудзики на своїй сорочці. — Ні. Уже занадто пізно змінювати постановку. Але не хвилюйтесь. Циркові трюки будуть дивовижними! І... зауважте: не якісь там сучасні. Тоді знадобились би клоуни, а я їх ненавиджу.
— Усі ненавидять клоунів, — промовив От. — Навіть клоуни.
— Саме так, — погодився його брат. — Але у нас заплановані значно кращі розваги! Ви троє помрете у муках, високо вгорі, де вас бачитимуть усі боги та смертні. Але це тільки церемонія відкриття! У давні часи ігри тривали багато днів, навіть тижнів. Наша вистава — знищення Рима — триватиме цілий місяць, поки не прокинеться Гея.
— Стривайте, — промовив Джейсон. — Один місяць — і Гея прокинеться?
Ефіальт відмахнувся від запитання.
— Так, так. Чомусь перше серпня вважається найкращою датою для знищення людства. Але кому яке до цього діло! Мудрість матінки-землі безмежна. Вона погодилась, що Рим можна знищити першим, повільно та видовищно. Хіба може бути інакше!
— Отже... — Персі не вірилось, що він справді обговорює кінець світу з буханцем «Чудо-хліба» у руці. — Ви у Геї на розігріві.
Обличчя Ефіальта спохмурніло.
— Це не розігрів, напівбоже! Ми випустимо диких тварин та чудовиськ на вулиці. Наш відділ спецефектів улаштує пожежі та землетруси. Усюди буде розверзатися земля та на кожному кроці з’являтимуться вулкани! Усюди лютуватимуть привиди.
— Привиди не спрацюють, — промовив От. — Усі, кого ми опитували, запевняють, що вони погано вплинуть на рейтинги.
— Сноби! — випалив Ефіальт. — У цьому гіпогеумі все спрацює!
Ефіальт помчався до великого столу зі скатертиною. Він потягнув її на себе і відкрив цілу колекцію важелів та кнопочок, що здавалась не менш складною, ніж контрольна панель Лео на «Арго II».
— Знаєте, навіщо ця кнопка? — запитав Ефіальт. — Вона випустить дюжину скажених вовків на форум. А оця викличе роботів-гладіаторів, що накинуться на туристів біля фонтана Треві. А ця змусить Тибр вийти з берегів, щоб ми могли влаштували морську битву просто на П’яцца Навона! Ти, Персі Джексоне, маєш це оцінити, ти ж син Посейдона!
— Е-е... я досі вважаю, що відпустити нас — краща думка, — відповів Персі.
— Він має рацію, — знову спробувала Пайпер. — Інакше почнеться це типове протиборство. Ми проти вас. Ви проти нас. Ми руйнуємо ваші плани. Ми, знаєте, чимало велетнів перемогли останнім часом. Але я ненавиджу, коли ситуація виходить з-під контролю.
Ефіальт задумливо кивнув.
— Маєш рацію.
Пайпер кліпнула очима.
— Справді?
— Не можна, щоб ситуація вийшла з-під контролю, — погодився велетень. — Усе повинно статися своєчасно. Але не переймайтесь. Я розпланував ваші присмертні рухи. Ви будете у захваті.
