Ніко зі стогоном почав відповзати. «Якби ж він рухався швидше, а стогнав менше, — подумав Персі. — Може, кинути в нього “Чудо-хлібом”?»
Джейсон переклав меч у другу руку.
— А якщо ми відмовимось брати участь у вашій виставі? — запитав він.
— Ну, вбити нас ви не зможете, — Ефіальт розсміявся так, наче думка була зовсім безглуздою. — З вами немає бога, отже, ви позбавлені шансів на тріумф. Тож для вас значно розсудливіше просто погодитись на болісну смерть. Вибачте, але вистава має тривати.
«Цей Ефіальт навіть гірший за Форкія», — усвідомив Персі. Велетень був не супротивником Діоніса, а швидше самим Діонісом, який схибнувся через уживання стероїдів. От тільки Діоніс був богом гулянь та нестримних вечірок, а Ефіальт збирався влаштувати безлад та руйнування тільки заради насолоди.
Персі поглянув на друзів.
— Мені вже набридла сорочка цього хлопця.
— Час бійки? — Пайпер схопила ріг достатку.
— Ненавиджу «Чудо-хліб», — промовив Джейсон. Разом вони атакували.
Усе одразу пішло шкереберть. Велетні розчинились у двох клубах диму і з’явились в іншому місці, посеред кімнати. Персі ринув на велетнів, але під його ногами відкрились прорізи, з яких піднялися металеві стіни та відділили його від друзів.
Стіни рушили на нього зусібіч, намагаючись розчавити, як слюсарні лещата. Персі підстрибнув та вхопився за дно клітки з гідрою. Краєм ока він побачив Пайпер, яка перестрибувала через ями з вогнем, наче граючись у класики. Дівчина прямувала до напівпритомного та неозброєного Ніко, до якого підкрадалась пара леопардів.
Тим часом Джейсон кинувся на Ота. Велетень дістав спис та важко зітхнув, наче радше станцював би «Лебедине озеро», ніж убив чергового напівбога.
Щоб побачити усе це, Персі вистачило долі секунди, але він мало чим міг зарадити друзям — гідра вкусила його за руку. Він не втримався і впав у гай розфарбованих фанерних дерев, що вискочили невідь-звідки. Персі біг крізь штучні хащі, але дерева почали рухатись, тож хлопцеві довелось дістати Анаклузмос та скосити весь ліс.
— Дивовижно! — скрикнув Ефіальт. Він стояв біля контрольної панелі приблизно зі шість футів від Персі. — Вважатимемо це генеральною репетицією. Чи не час мені випустити гідру на Іспанські сходи?
Велетень потягнув за важіль. Персі озирнувся. Клітка, на якій він щойно висів, тепер здіймалась у напрямку люка в стелі. Три секунди — і вона зникне. Якщо Персі нападе на велетня, гідра спустошить місто.
Лайнувшись, хлопець жбурнув Анаклузмос, наче бумеранг. Меч не призначався для такого використання, але небесна бронза змогла розрізати ланцюги, на яких трималась гідра. Клітка полетіла вниз. Двері відчинилися і чудовисько виповзло назовні — просто перед Персі.
— Ох, любиш ти псувати іншим задоволення, Персі Джексоне! — вигукнув Ефіальт. — Ну й нехай. Бийся з нею тут, якщо хочеш, але твоя смерть тепер буде далеко не такою вражаючою без оплесків збудженого натовпу.
Персі зробив крок уперед до чудовиська... а потім збагнув, що викинув свою зброю. Трішки помилився.
Усі вісім голів гідри бризнули на нього отрутою, але він відкотився вбік, а там, де він щойно стояв, у підлозі утворився димний кратер. Персі терпіти не міг гідр. Можливо, йому навіть пощастило втратити меч, тому що інакше він би інстинктивно почав відрубувати чудовиську голови, а на їхньому місці виростали б ще дві такі самі.
Коли він востаннє бився з гідрою, його врятував лінійний корабель з бронзовими гарматами, що розірвав чудовисько на шмаття. Цього разу така стратегія йому не допоможе... чи допоможе?
Гідра шмагнула хвостом. Персі сховався за велетенським колесом і оглянув кімнату, шукаючи коробки, що бачив уві сні. Він пам’ятав щось про протитанкові рушниці.
Пайпер уже стояла на помості та прикривала Ніко. Леопарди наближались. Дівчина прицілилась рогом достатку та вистрелила угору тушкованим м’ясом. Запах, напевно, був дуже приємний, тому що леопарди кинулись за їжею.
Джейсон бився з Отом (мечем проти списа) приблизно за вісім футів праворуч від Пайпер. От загубив діамантову тіару і, здавалось, був дуже розгніваний цим. Він, напевно, міг би проколоти Джейсона вже кілька разів, але наполегливо продовжував робити піруети з кожною атакою, через що рухався значно повільніше.
Тим часом Ефіальт реготав та клацав на кнопки контрольної панелі. Конвеєри оберталися з більшою швидкістю, а з кліток виходило дедалі більше тварин та чудовиськ.
Гідра оминула колеса. Персі метнувся за колону, схопив сміттєвий пакет, сповнений «Чудо-хліба», та жбурнув його у чудовисько. Гідра плюнула кислотою, що було помилкою. Пакет та обгортки розчинились у повітрі, але «Чудо-хліб» поглинув кислоту, наче вогнегасна піна, і хлюпнувся на гідру, вкривши її липким, паруючим шаром висококалорійного отруйного слизу.
