Знак Афіни полностью

Аналогічно вона могла б залити йому у вуха кислоту. Лео і без сторонньої допомоги розумів, що всюди зайвий. Він місяцями самотньо сидів у Дев’ятому Бункері Табору Напівкровок, працюючи над кораблем, тоді коли друзі разом тренувалися, їли, гралися в захоплення прапору та отримували за це подарунки. Навіть його найкращі друзі, Пайпер та Джейсон, часто поводилися з ним, як із зайвим. З того часу, як вони почали зустрічатись, «приємно проводили час» без Лео. Від його єдиного друга, дракона Фестуса, залишилася тільки голова, після того як в останній пригоді знищили його контрольний диск. У Лео бракувало достатніх технічних навичок, щоб його полагодити.

«Сьоме колесо». Лео чув про п’яте — ніби додаткова, непотрібна частина обладнання. А сьоме, вочевидь, було навіть гіршим.

Він уважав, що, можливо, цей похід стане для нього новим початком, а вся та важка праця над «Арго II» матиме результат. У нього буде шестеро хороших друзів, які захоплюватимуться ним та цінуватимуть його. Разом вони відпливуть у схід сонця на битву з велетнями. Лео таємно сподівався, що, можливо, він навіть знайде собі подружку.

«Думай головою!» — дорік він собі.

Немезида мала рацію. Може, він і частина сімох, але все одно окремо. Він напав на римлян і завдав друзям неприємностей. «Ти не знайдеш місця серед своїх побратимів».

— Лео? — м’яко запитала Хейзел. — Не можна сприймати Немезидині слова близько до серця.

Він нахмурився.

— А що коли це правда?

— Вона — богиня помсти, — нагадала йому Хейзел. — На нашому вона боці чи ні, але вона існує задля того, щоб пробуджувати образу.

Лео шкодував, що не вміє так просто позбуватися гнітючих почуттів. Вини Хейзел у цьому немає.

— Нам час іти, — промовив він. — Цікаво, що мала на увазі Немезида, сказавши, що слід закінчити до настання темряви.

Хейзел глянула на сонце, що ледве торкалось обрію.

— І що це за проклятий хлопчик, про якого вона згадувала?

Знизу залунав голос:

— Проклятий хлопчик, про якого вона згадувала.

Спочатку Лео нікого не побачив. Але потім очі роздивилися молоду дівчину, яка стояла лише за десять футів від їхнього валуна. Її сукня була такого самого кольору, як і каміння, та нагадувала грецьку туніку. Розпатлане волосся — чи то брунатне, чи то біляве, чи сиве — зливалося із сухою травою. Дівчина не була невидимою, та її майже неможливо було помітити, поки вона не поворухнулась. Та навіть після цього Лео ледве вдавалося зосередити на ній свій погляд. Її вродливе обличчя було неможливо запам’ятати. Щоразу, коли Лео кліпав очима, то забував, як виглядає дівчина, і йому доводилось зосереджуватись, щоб знову її знайти.

— Доброго вечора! — промовила Хейзел. — Хто ви?

— Хто ви? — відповіла дівчина стомленим голосом, наче їй уже набридло відповідати на це запитання.

Хейзел і Лео переглянулися. Коли ти напівбог, ніколи не знаєш, на що натрапиш наступного разу. У дев’яти випадках з десяти — це щось погане. І замаскована у земляні кольори дівчина-ніндзя справляла саме таке враження.

— Ти — прокляте дитя, про яке говорила Немезида? — поцікавився Лео. — Але ж ти дівчина.

— Ти дівчина, — пролунало у відповідь.

— Перепрошую? — промовив Лео.

— Перепрошую, — нещасно відповіла дівчина.

— Ти повторюєш... — Лео запнувся. — О, стривай! Хейзел, здається, є міф про дівчину, яка все повторювала!

— Ехо, — промовила Хейзел.

— Ехо, — погодилась дівчина.

Вона ворухнулась. Її сукня змінилась, повторюючи пейзаж. Її очі набули кольору солоної води. Лео намагався зосередитися на її рисах обличчя, але марно.

— Я не пам’ятаю міфу, — зізнався він. — Прокляття змушує тебе повторювати останнє, що ти почула?

— Ти почула, — промовила Ехо.

— Бідолаха, — сказала Хейзел. — Якщо я правильно пам’ятаю, з тобою так учинила богиня?

— Учинила богиня, — підтвердила Ехо.

Лео почухав голову.

— Але хіба це не сталося тисячі років тому? О. Ти одна зі смертних, які повернулися крізь Браму Смерті. Як би я хотів більше не натикатися на мертвих людей!

— Мертвих людей, — промовила Ехо, з докором у голосі.

Лео усвідомив, що Хейзел потупила очі в землю.

— Е-е... вибач, — пробурмотів він. — Я інше мав на увазі.

— Увазі. — Ехо вказала на дальній берег острова.

— Ти хочеш нам щось показати? — запитала Хейзел і почала спускатися з валуна, Лео зробив те саме.

Навіть зблизу Ехо було важко розгледіти. Ба більше — що довше ти на неї дивився, то непомітнішою вона ставала.

Ти впевнена, що ти справжня? — поцікавився він. Тобто... з плоті та крові?

Плоті та крові. — Вона доторкнулась до обличчя Лео, від чого той аж здригнувся. Її пальці були теплими.

То... ти змушена все повторювати? — запитав він.

— Усе повторювати.

Лео насилу втримав посмішку.

— Це може бути весело.

Весело, — нещасно промовила вона.

— Блакитні слони.

— Блакитні слони.

— Поцілуй мене, дурень.

— Дурень.

— Агов!

— Агов!

— Лео, — заблагала Хейзел. — Не дражни її.

— Не дражни її, — погодилась Ехо.