— Ти помер, витріщаючись на себе, — наполегливо промовила Хейзел. — Тепер я пригадала. Тебе прокляла Немезида за те, що ти розбив забагато сердець. Твоєю карою було закохатись у власне віддзеркалення!
— Я так себе кохаю, так кохаю, — погодився Нарцис.
— Зрештою ти помер, — продовжила Хейзел. — Не знаю, яка версія кінцівки правдива. Ти або втопився, або перетворився на квітку над водою, або... Ехо, як було насправді?
— Як було насправді? — безнадійно промовила німфа.
Лео підвівся.
— Яка різниця. Головне, що ти знову живий, друже. Ти отримав другий шанс. Ось про що нам казала Немезида. Ти можеш підвестись і повернути собі нормальне життя. Ехо намагається тебе врятувати. Або ж ти можеш залишитися тут і витріщатись на себе, поки знову не помреш.
— Залишся тут! — заволали хором німфи. А одна з них крикнула: — Одружися зі мною, перш ніж помреш!
Нарцис похитав головою.
— Вам просто потрібне моє віддзеркалення. Я розумію вас, але ви його не отримаєте. Воно належить мені.
Хейзел роздратовано зітхнула. Вона глянула на сонце, що швидко пірнало за обрій, а потім указала мечем на край Кратера.
— Лео, можна тебе на хвилинку?
— Вибачте нас, — сказав Лео Нарцису. — Ехо, хочеш із нами?
— Із нами, — погодилась Ехо.
Німфи знову оточили Нарциса, почали записувати нові відео та робити з ним світлини.
Хейзел ішла, поки вони не вийшли за межі чутності.
— Немезида мала рацію, — промовила вона. — Деякі напівбоги не здатні змінити свою природу. Нарцис залишатиметься там до самої смерті.
— Ні, — промовив Лео.
— Ні, — погодилась Ехо.
— Нам потрібна та бронза, — сказав Лео. — Якщо ми її заберемо, то це може дати Нарцисові змогу отямитися. Ехо може його врятувати.
— Може його врятувати, — вдячно повторила Ехо.
Хейзел устромила меч у пісок.
— А ще може розлютити кілька десятків німф, — промовила вона. — І Нарцис, можливо, й досі пам’ятає, як стріляти з лука.
Лео розмірковував. Сонце вже майже опустилося. Немезида казала щось про те, що Нарцис починає хвилюватися з настанням темряви. Вочевидь, через те, що більше не бачить свого віддзеркалення. Лео не кортіло стирчати тут так довго, аби з’ясовувати, що богиня мала на увазі під словом «хвилюватися». До того ж він мав досвід спілкування зі зграєю схиблених німф і не хотів повторювати це.
— Хейзел, — промовив він. — Твоя здібність з дорогоцінними металами... Ти можеш їх тільки знаходити, чи ще й викликати?
Вона нахмурилась.
— Можу й викликати, хоча ніколи не намагалася цього зробити з такими великими шматками небесної бронзи. Можливо, мені й удасться притягнути його крізь землю, але доведеться досить близько підійти. А ще мені потрібно буде дуже зосередитись. Це може тривати довго.
— Довго, — застерегла Ехо.
Аео лайнувся. Він сподівався, що вони зможуть просто повернутись на корабель, і Хейзел телепортує бронзу з безпечної відстані.
— Гаразд, — промовив він. — Доведеться ризикнути. Хейзел, а ти зможеш спробувати викликати бронзу звідси? Змусь її зануритись у пісок і пробитись до тебе, а потім хапай і біжи на корабель.
— Але Нарцис постійно дивиться на неї, — промовила вона.
— Дивиться на неї, — повторила Ехо.
— Про це я подбаю, — відповів Лео, вже починаючи ненавидіти свій план. — Ми з Ехо влаштуємо диверсію.
— Диверсію? — спитала Ехо.
— Я поясню, — пообіцяв Лео. — Згодна?
— Згодна.
— Чудово. Залишається сподіватися, що ми не помремо.
Лео ледь змусив себе так причепуритися. Він викликав м’ятні льодяники і пару зварювальні окулярів із пояса — не сонцезахисні, але краще, ніж нічого. Він закотив рукави сорочки та намастив волосся машинним маслом. А потім сунув гайковий ключ у задню кишеню (нащо, він гадки не мав!) і попросив Хейзел намалювати на його плечі татуювання «Гаряча штучка» з черепом та схрещеними кістками.
— Що в біса ти придумав? — її голос був вельми схвильованим.
— Я намагаюсь не думати, — зізнався Лео. — Це заважає творити божевілля. Просто зосередься на тому, щоб зрушити бронзу. Ехо, ти готова?
— Готова, — відповіла німфа.
Лео глибоко вдихнув. Він з пихатим виглядом покрокував до ставка, сподіваючись, що виглядає круто, а не як ходяча катастрофа.
— Лео найкрутіший! — загорланив він.
— Лео найкрутіший! — крикнула у відповідь Ехо.
— Атож, мала, тільки-но поглянь на мене!
— Поглянь на мене! — промовила Ехо.
— Дорогу царю!
— Царю!
— Нарцис слабак!
— Слабак!
Натовп німф від несподіванки розсіявся. Лео розігнав їх, наче надокучливих фанаток.
— Жодних автографів, дівчата! Знаю, що вам кортить провести трохи часу з Лео, але я занадто крутий для вас. Липніть краще до цього потворного невдахи Нарциса. От же посміховисько!
— Посміховисько! — захоплено промовила Ехо.
Німфи розлючено забуркотіли.
— Що ти верзеш? — випалила одна з них.
— Це ти посміховисько! — промовила друга.
Лео поправив свої окуляри й посміхнувся. Він напружив біцепси (хоч напружувати було майже нічого) і почав хизуватися своїм татуюванням «Гаряча штучка». Він звернув на себе увагу німф, нехай і тим, що просто їх ошелешив, проте Нарцис досі витріщався на власне віддзеркалення.
