— Ох, трясця, — пробурмотів Лео, викликаючи вогонь у вільній руці. — Традиційна бійка — не моя пристрасть.
— Тримай небесну бронзу. — Хейзел оголила меч. — І ховайся за мною!
— Ховайся за мною! — повторила Ехо.
Вона у своїй маскувальній сукні мчала попереду натовпу. Дівчина зупинилась перед Лео й повернулась, розкривши руки так, наче збиралась прикрити його власним тілом.
— Ехо? — Лео ледве міг говорити через клубок у горлі. — А ти ще та сміливиця!
— Сміливиця? — її тон перетворив слово на запитання.
— Я пишаюся тим, що ти в команді Лео, — продовжив він. — Якщо ми залишимося в живих, тобі слід забути Нарциса.
— Забути Нарциса? — невпевнено промовила вона.
— Він тебе не вартий.
Німфи оточили їх півколом.
— Обман! — промовив Нарцис. — Вони мене не кохають, дівчата! Усі ми кохаємо мене, так?
— Так! — заволали дівчата, окрім однієї розгубленої німфи у жовтій сукні, яка. пискнула: — Команда Лео!
— Убити їх! — наказав Нарцис.
Німфи ринули вперед, але раптом пісок перед ними розлетівся навсібіч. Невідомо звідки з’явився Аріон. Він завирував навколо німф піщаним вихором, пускаючи їм в очі біле вапно.
— Обожнюю цього коня! — промовив Лео.
Кашляючи й задихаючись, німфи попадали з ніг. Нарцис розгублено хитався з боку в бік, розмахуючи луком, наче намагався вдарити піньяту[3].
Хейзел залізла в сідло, підняла бронзу й подала Лео руку.
— Не можна залишати Ехо! — промовив він.
— Залишати Ехо, — повторила німфа.
Вона усміхнулась. Лео вперше за весь час розгледів її обличчя. А вона була красуня. Її очі виявилися блакитнішими, ніж він уважав. І як Лео цього не помічав?
— Чому? — запитав Лео. — Невже ти гадаєш, що досі можеш урятувати Нарциса...
— Урятувати Нарциса, — впевнено промовила вона.
І хоча це було лише відлуння, Лео відчув щирість у її словах. Їй дали другий шанс, і вона твердо вирішила, що врятує свого коханого... Нехай він і був безнадійним (хоч і дуже вродливим!) ідіотом.
Лео хотів було запротестувати, але Ехо нахилилась уперед і поцілувала його в щоку, а потім лагідно відштовхнула.
— Нумо, Лео! — покликала Хейзел.
Німфи приходили до тями. Вони витирали вапно з очей, що тепер палали гнівним зеленим світлом. Лео знову почав шукати Ехо, але вона вже розчинилась у повітрі.
— Гаразд, — промовив він, відчуваючи сухість у горлі. — Гаразд.
Він сів позаду Хейзел. Аріон помчався по воді, залишаючи позаду волаючих німф і Нарциса, який горланив: — Поверніть мене! Поверніть мене!
Вони поспішали назустріч «Арго II». Лео пригадав слова Немезиди про Ехо та Нарциса: «Можливо, вони чогось вас навчать».
Спочатку Лео гадав, що йдеться про Нарциса, але тепер запитував себе: може навчити чогось його мала Ехо? Непомітна для своїх сестер, приречена кохати того, кому до неї байдуже.
Він нізащо не забуде обличчя Ехо. Вона заслуговує на те, щоб бодай хтось розумів, яка вона чудова. Лео заплющив очі, але усмішка дівчини вже починала згасати в його пам’яті.
Пайпер не хотіла користуватися кинджалом.
Але сидячи в Джейсоновій каюті та чекаючи на його пробудження, вона почувалась дуже самотньою та безпорадною.
Його обличчя було блідим, як у мерця. Вона пригадала той жахливий звук удару цеглини об його чоло — його поранили тільки тому, що він намагався захистити її від римлян.
Навіть після того, як їм удалося силоміць згодувати йому нектар та амброзію, вона не була певна, що з ним усе буде гаразд, коли він опритомніє. Раптом він знову втратить спогади... Але цього разу спогади про неї?
Це було б найжорстокішою витівкою богів, а вони і раніше не були до неї дуже люб’язними.
Вона почула, як Глісон Хедж у сусідній кімнаті наспівує військову пісню, здається, «Зірки та стрічки назавжди». Оскільки супутникове телебачення більше не працювало, сатир, швидше за все, сидів на своєму ліжку і читав старі випуски журналу «Гвинтівки та патрони». Він не був поганим наглядачем, але Пайпер, без сумніву, ніколи не зустрічала схибленішого на війні старого сатира.
Звісно, вона була йому вдячна. Він допоміг її батькові, кіноакторові Трістану МакЛіну, знову встати на ноги після викрадення велетнями минулої зими. Кілька тижнів тому Хедж попросив свою дівчину Меллі подбати про дім МакЛінів, щоб сам він зміг приєднатися до походу.
Тренер Хедж удавав, ніби повернутися до Табору Напівкровок було винятково його ідеєю, але Пайпер підозрювала, що це не зовсім правда. Останні кілька тижнів, коли б Пайпер не зателефонувала додому, тато з Меллі запитували, чи все в неї гаразд. Імовірно, щось у її голосі їх бентежило.
Пайпер не могла поділитися видіннями, які бачила. Вони були занадто тривожними. До того ж її тато випив зілля, що стерло з його пам’яті всі її напівбожі таємниці. Він завжди розумів, коли донька була засмученою, і, швидше за все, підбурив Хеджа наглянути за нею.
Не слід оголювати кинджал. Від цього стане тільки гірше.
