Лео взяв помаранчеву футболку з Табору напівкровок, продірявлену наскрізь посередині, наче її простромили списом. Поряд лежав пом’ятий бронзовий нагрудник у дірках від корозії — а може, кислоти? — і римська тога, порізана на клапті та заплямована чимось підозріло схожим на кров.
— Ваша високосте, — промовила Пайпер, намагаючись тримати себе в руках. — Чому б вам не розповісти хлопцям про те, як ви зрадили свою Батьківщину? Я певна, вони охоче послухають цю історію.
Її слова не мали жодного впливу на царівну, однак хлопці обернулись, зненацька зацікавлені.
— Ще історії? — запитав Лео.
— Хочу ще історій! — погодився Джейсон.
Царівна роздратовано зиркнула на Пайпер.
— Ох, чого не зробиш заради кохання, Пайпер. Ти мала б про це знати. Насправді я закохалась у того юного героя, тому що твоя мати, Афродіта, мене зачарувала. Коли б не вона... але ж я не можу тримати образу на богиню, чи не так?
Тон царівни давав зрозуміти: «Проте я можу зігнати злість на тобі».
— Але ж той герой забрав вас із собою, коли втік з Колхіди, — пригадала Пайпер. — Чи не так, ваша високосте? Він одружився з вами, точнісінько як обіцяв.
Погляд в очах царівни змусив Пайпер пожалкувати про свої слова, але вона не відступила.
— Спочатку, — погодилась її величність, — здавалось, що він дотримає слова. Але навіть після того, як я допомогла йому вкрасти скарб мого батька, він усе ще потребував моєї допомоги. Коли ми втекли, за нами вирушив флот мого брата. Його кораблі наздогнали нас. Він збирався нас убити, але я вмовила його спершу піднятись до нас на борт, щоб поговорити під білим прапором. Він повірив мені.
— І ви вбили власного брата, — закінчила Пайпер. Жахлива історія потроху починала зринати в пам’яті, разом із ім’ям — сумнозвісним ім’ям, що починалось на літеру «М».
— Що? — Джейсон засіпався. На мить він знову став схожим на себе самого. — Убили власного...
— Ні, — випалила царівна. — Ці балачки — брехня. Це мій новоспечений чоловік і його люди вбили брата, хоч вони й не змогли б цього зробити без моєї брехні. Вони скинули його в море, і флоту, що нас переслідував, довелось зупинитись і шукати тіло, щоб можна було влаштувати моєму братові належне поховання. Це дало нам час, аби втекти. Усе це я зробила заради свого чоловіка. А він забув про нашу угоду. Зрештою він зрадив мене.
Джейсон досі виглядав зніяковілим.
— Що він зробив?
Царівна підняла порізану тогу на рівні грудей Джейсона, наче знімаючи з нього мірку перед убивством.
— Хіба ти не знаєш цієї історії, хлопчику мій? Кому-кому, а тобі слід було б знати. Тебе назвали на його честь.
— Джейсон, — промовила Пайпер. — Перший Джейсон. Але тоді ти... ти мала б бути мертвою.
Царівна посміхнулась.
— Як я вже казала, нове життя в новій країні. Безперечно, я робила помилки. Мене називали зрадницею, крадійкою, брехункою, убивцею. Але я робила все це заради кохання.
Вона повернулась до хлопців і жалібно на них подивилась, кліпаючи віями. Пайпер відчула, як чари охопили їх сильніше, ніж будь-коли.
— Хіба ви не зробили б те саме заради своїх коханих, дорогенькі?
— O, авжеж, — сказав Джейсон.
— Еге ж, — сказав Лео.
— Хлопці! — Пайпер заскреготіла зубами в розпачі. — Хіба ви не бачите, хто вона? Хіба ви...
— Перейдемо до більш важливих речей, добре? — жваво промовила царівна. — Здається, ви хотіли обговорити ціну за грозових духів... і вашого сатира.
На другому поверсі увагу Лео привернула техніка.
— Оце так, — промовив він. — Це броньоване горно?
Перш ніж Пайпер могла його зупинити, він зіскочив з ескалатора і побіг до великої овальної печі, що виглядала наче барбекю на стероїдах.
Коли вони наздогнали його, царівна промовила:
— Маєш непоганий смак. Це «Г-2000», спроектована самим Гефестом. Достатньо гаряча, щоб розплавити Небесну бронзу або Імперське золото.
Джейсон здригнувся, наче впізнавши термін.
— Імперське золото?
Царівна кивнула.
— Так, дорогенький! Як та зброя, що так майстерно ховається у твоїй кишені. Для належного кування Імперське золото належить освятити в Храмі Юпітера на Капітолійському пагорбі в Римі. Досить Могутній та рідкісний метал, але, як і римські імператори, досить мінливий. Краще б тобі ніколи не ламати цей меч...
Вона люб’язно усміхнулась.
— Рим, звісно, був після моїх часів, але я чула історії. А тут мій найвеличніший скарб — золотий трон. Гефест зробив його, щоб покарати свою матір, Геру. Сядеш на нього — і миттєво станеш ув’язненим.
Лео, вочевидь, сприйняв це як наказ. Він у трансі покрокував до трону.
— Лео, стій! — застерегла його Пайпер.
Він кліпнув.
— Скільки за обидва?
— Ох, трон я можу віддати за п’ять великих подвигів. Горно — за сім років рабства. І за невеличку частину твоєї сили, — і вона повела Лео до відділу техніки, оголошуючи ціни на різні речі.
Пайпер не хотілося залишати його віч-на-віч із царівною, але вона мусила спробувати привести до тями Джейсона. Вона відтягла його вбік і ляснула по обличчю.
— Ай, — сонно пробурмотів він. — Це за що?
— Опануй себе! — зашипіла Пайпер.
— Що ти маєш на увазі?
— Вона заговорює тебе. Хіба ти не відчуваєш цього?
Він насупив брови.
— Та все начебто гаразд.
