Але ось зарев╕в один двигун, другий, трет╕й... Вони порвали н╕чну тишу, враз стало гам╕рно ╕ поле сповнилося ревом могутн╕х мотор╕в. Огорнен╕ н╕чними сут╕нками г╕гантськ╕ птахи, в метал╕чному черев╕ яких зник десантний батальйон, ожили ╕ обережно рушили, попливли зелен╕ ╕ червон╕ вогн╕, п╕лоти вирулювали на старт, пов╕трян╕ корабл╕ десь далеко, в невидимому к╕нц╕ поля, брали розг╕н ╕ з ревом зд╕ймалися в небо. З короткими ╕нтервалами, одна за одною, машини в╕дд╕лялися в╕д зл╕тно╖ смуги ╕ зл╕тали, похитуючи площинами, в осяяне св╕тлом з╕рок небо. Рев╕ння слабшало, але на зм╕ну йому приходило нове ╕ так без к╕нця ╕ краю. Зникав в неб╕ один ╕ негайно йому на зм╕ну з"являвся наступний. Безперервно зд╕ймалися ╕ зникали в н╕чному неб╕ л╕таки. Там вони шикувалися в трикутники ланок ╕ так, по тро╓, йшли в св╕й далекий путь. Машини, зменшуючись в розм╕рах, набирали висоту ╕ зникали - вс╕ в одному напрямку, - в чорному оксамит╕ червнево╖ ноч╕. Йшли хвилини, рев╕ли мотори, ╕ раптом все змовкло. Останн╕й л╕так покинув аеродром; звук його завмер вдалин╕, ╕ тепер над полем, в╕д л╕су до л╕су, настала дзв╕нка тиша...
...В темному черев╕ транспортного К-12 др╕мати машини ╕ оч╕кували свого часу десантники. Н╕ч за ╕люм╕натором темн╕ла ╕ рясно пробивалася на чорному оксамит╕ небосхилу ср╕бними цвяшками з╕рок. В десантн╕й каб╕н╕ др╕мали на лавках парашутисти, дехто нав╕ть ╕ похропував, р╕вно гули потужн╕ двигуни. Ось вже й т╕н╕ н╕чн╕ починали бл╕днути - за бортом пов╕льно розповзався св╕танок. Старшина першо╖ роти фельдфебель ╤ван Ол╕йник непом╕тно для себе задр╕мав ╕ прокинувся незадовго до стрибка. За ╕люм╕наторами вантажно╖ каб╕ни вже зовс╕м розвидн╕лося. Ол╕йник сам соб╕ здивувався (н╕коли ще такого не траплялося - заснути перед самою висадкою), на годинника глянув ╕ швидко, моргаючи пов╕ками, обв╕в поглядом б╕йц╕в взводу. Вони сид╕ли вздовж проходу, вс╕ в однакових позах, випрямившись: с╕сти ╕накше не дозволяли парашутн╕ ранц╕, - вс╕ в однакових комб╕незонах ╕ в шоломах, в╕д чого ╖хн╕ обличчя здавалися однаковими. Н╕якого порушення фельдфебель не пом╕тив: люди виглядали так, як ╕ належить в польот╕.
...Головна ескадрилья наближалася до м╕сця висадки десанту, за нею в св╕танковому неб╕ видн╕лися ╕нш╕ трикутники ланок. Л╕таки з"являлися над ц╕ллю, заходили проти в╕тру. В╕д головно╖ тр╕йки ринули донизу важк╕ темн╕ пакунки, один, другий , трет╕й... Над кожним б╕лими та зеленаво-прозорими медузами розпускалися величезн╕ куполи парашут╕в - передова ланка скинула автомоб╕л╕ на платформах. Наступна тр╕йка десантувала парашутист╕в, вони стрибали з б╕чних дверей в два потоки, але першою з кормового люка вивалилася платформа з автомоб╕лем...
Л╕так почало струшувати - фельдфебель п╕дв╕вся ╕ виглянув в ╕люм╕натор: машина йшла над л╕сом. Туманн╕ сиз╕ сут╕нки ще огортали землю, але св╕танкове небо було вже до краю наповнене вран╕шн╕м сонцем. Л╕так ще раз струснуло ╕ п╕длога попливла з-п╕д н╕г - машина знижувалася на в╕раж╕.
- Приготуватися! Встати! - Заморгав червоний л╕хтар в корм╕ ╕ величезн╕ стулки люка з сухим шелестом роз╕йшлися, пропускаючи в вантажну каб╕ну рев╕ння чотирьох турбогвинтових двигун╕в.
Вс╕ одночасно стали п╕дн╕матися, тупот╕ли по метал╕чн╕й п╕длоз╕ ╕ ранцями парашутними штовхали один одного. Б╕ля б╕чних дверей стали радист ╕ борттехн╕к, потягнули одночасно вигнут╕ дверцята, що вели назовн╕, на себе. Моргнув син╕м л╕хтар. П╕шов гуляти по каб╕н╕ в╕тер, здавалося, сам буряний прост╕р вв╕рвався з гулом-свистом, холодне пов╕тря р╕зко хльоснуло по обличчю. Р╕зко ╕ коротко ревнула сирена.
- П╕шов! - Сирена завила моторошним криком, л╕хтар гор╕в дозволяючим зеленим св╕тлом.
Полет╕в за борт витяжний парашутик - платформа з закр╕пленою на н╕й машиною ковзнула по рольгангу ╕, блиснувши днищем, полет╕ла в провалля. Парашутисти натиснули, з тупот╕нням та дзвоном метал╕чно╖ п╕длоги рушили одн╕╓ю щ╕льною, без ╕нтервал╕в, чергою, людина за людиною. Переднього легко виносив той, хто напирав ззаду, а його наступний. Л╕так майже митт╓во спорожн╕в, передзвонювали т╕льки, стрибаючи на тремтячому трос╕, караб╕ни з витяжними фалами, як╕ залишалися у вантажн╕й каб╕н╕...
Пов╕тряний десант д╕╓ в тилу противника - це акс╕ома. А значить, постачання всього необх╕дного для життя та бою для пов╕тряно-штурмових частин обмежене, коли взагал╕ можливе. Противник не дурень, в╕н вже визначив маршрут прольоту транспортних машин, постачати десант не дасть. ╤ розраховувати десантник може т╕льки на той запас бо╓припас╕в, продовольства, медикамент╕в, який несе на соб╕. А набо╖, гранати, м╕ни до легких м╕номет╕в страшенно важк╕, багато на соб╕ не понесеш. Укра╖нським в╕йськовикам це ще до початку в╕йни зрозум╕ло було. Та й Синайський конфл╕кт дав багато ╕нформац╕╖ для роздум╕в.
