Wings spread again, she blinked upward as the beastwolf descended, crashing through several trees as Ilea flew up and out of the forest. Seeing all the others in the air as well, Edwin’s group grabbing onto metal rods created by Kyrian, she continued toward them.
Знову розправивши крила, вона моргнула вгору, коли бістволф спустився вниз, провалившись крізь кілька дерев, коли Ілея злетіла вгору і вилетіла з лісу. Побачивши всіх інших у повітрі, група Едвіна вхопилася за металеві прути, створені Кіріаном, вона продовжила рух до них.
“You’re bleeding,” Trian said to Edwin as Ilea arrived. Edwin had indeed taken many heavy blows, blood seeping from a number of nasty gashes and claw cuts.
— Ти стікаєш кров'ю, — сказав Тріан Едвіну, коли прийшла Ілея. Едвін справді прийняв на себе багато важких ударів, кров просочувалася від кількох неприємних подряпин і порізів кігтями.
“You still can’t fly?” Ilea asked as she tended to the man’s injuries, looking over at the floating Felicia and Maria. Mages seemed to have a higher chance of getting a flying skill, it seemed.
— Ти все ще не вмієш літати? — запитала Ілея, доглядаючи за пораненнями чоловіка, дивлячись на Феліцію та Марію, що пливли. Здавалося, що маги мають більше шансів отримати навичку польоту.
“Sadly not. Maybe at two fifty, if I ever reach it,” Edwin answered, looking down to the forest from where they heard more howling.
"На жаль, ні. Може, о другій п'ятдесятій, якщо я коли-небудь доберуся до нього, — відповів Едвін, дивлячись униз на ліс, звідки вони почули ще більше виття.
“How long were you paralyzed for?” Ilea asked, looking at Kyrian and Trian.
— Як довго ти був паралізований? — спитала Ілея, дивлячись на Кіріана й Тріана.
“Four seconds,” Kyrian said, and Trian answered with seven. Nodding in return, she was glad the beast had focused on her. Otherwise someone might already be dead.
— Чотири секунди, — сказав Кіріан, а Тріан відповів сімома. Кивнувши у відповідь, вона була рада, що звір зосередився на ній. Інакше хтось може бути вже мертвим.
“Aren’t we in the human plains, surrounded by cities and adventurers running around? How is a high-level beast like that just strolling around here?” Ilea asked.
«Хіба ми не на людських рівнинах, оточених містами і шукачами пригод, що бігають навколо? Як такий високопоставлений звір просто прогулюється тут?» — спитала Ілея.
“The wilderness is dangerous everywhere and for everybody. Something as dangerous as a beastwolf is rare in these parts, sure. But far from unheard of,” Trian said. “Where should we go? I have the location of three more of my family’s safe houses. One isn’t too far off, but perhaps you have something better?”
«Пустеля небезпечна скрізь і для всіх. Звичайно, щось настільки небезпечне, як біствельф, рідко зустрічається в цих краях. Але далеко не нечувано", - сказав Тріан. "Куди нам іти? У мене є місцезнаходження ще трьох конспіративних квартир моєї сім'ї. Один не за горами, але, можливо, у вас є щось краще?»
“I’d say yours are the better bet,” Edwin answered and left it at that.
— Я б сказав, що ваш варіант кращий, — відповів Едвін і залишив його на місці.
“Alright then, follow me,” Trian said and sped off.
— Гаразд, іди за мною, — сказав Тріан і помчав геть.
Ilea looked back, though she was unable to make out where the beastwolf was in the forest. Perhaps it would follow them, but if she remembered correctly, they usually had a territory and would only leave if no prey could be found.
Ілея озирнулася, хоч і не змогла розібрати, де в лісі знаходиться біствольф. Можливо, вона пішла б за ними, але якщо вона правильно запам'ятала, вони, як правило, мали територію і йшли тільки в тому випадку, якщо здобич не знаходилася.
“We should get higher,” Felicia said as she looked back too, carried by eddies of magical rushing wind. The group followed the suggestion without comment as they rushed through the clouds above.
— Нам треба піднятися вище, — сказала Феліція, озираючись назад, яку несли вихори чарівного бурхливого вітру. Група прислухалася до пропозиції без коментарів, мчачи крізь хмари вгорі.
*
The new hideout was more spacious than the first one Trian had taken them to, comprising three rooms built into a small hill covered by a meadow and a single oak tree. A hidden enchanted hatch led them inside. Ilea guessed they were about an hour’s flight away from Virilya.
Нова схованка була просторішою, ніж перша, до якої їх привів Тріан, і складалася з трьох кімнат, побудованих на невеликому пагорбі, вкритому лугом і одним дубом. Прихований зачарований люк привів їх усередину. Ілея здогадалася, що вони були приблизно за годину польоту від Вірілії.
They settled in, then both groups shared the documents they’d recovered so far. Edwin, Maria, and Trian quickly went over the various suspects simply based on economic interests. They came to the same conclusions as Orthan, Claire, and Trian had back in Ravenhall. It was definitely either House Carter or Birmingale, though they still lacked definitive proof.
