She sped off, running in the direction where the demons had likely come from, her Hunter’s Sight helping her focus on the trail the fighting monsters had left in their wake.
Вона помчала, побігши в той бік, звідки, ймовірно, прийшли демони, її Мисливський Зір допоміг їй зосередитися на сліді, який залишили за собою бойові монстри.
Could’ve found this even without any skills.
Міг би знайти це навіть без будь-яких навичок.
Even so, Ilea doubted she’d have tried to follow the destructive path and massive paw prints on the wet ground if she didn’t have her magic.
Незважаючи на це, Ілея сумнівалася, що спробувала б піти руйнівним шляхом і масивними відбитками лап на мокрій землі, якби у неї не було своєї магії.
She was soon proved right when she found three demon corpses, one still breathing but so deformed it could hardly move. A stomp put it out of its misery as she looked around to see if she could find any more of them. There were none.
Невдовзі вона зрозуміла, що має рацію, коли знайшла три трупи демонів, один з яких все ще дихав, але настільки деформований, що ледве міг рухатися. Тупіт вивів її з біди, коли вона озирнулася, щоб побачити, чи не знайде вона ще їх. Їх не було.
Might as well move through the area and see if there are more around.
З таким же успіхом можна пройтися по місцевості і подивитися, чи є ще навколо.
She sprinted through the forest, vaguely to the northwest, scrutinizing any trails she could find. It had rained earlier, making it rather easy to spot all the indicators of animals or monsters living and hunting – or fleeing – in the forest.
Вона помчала через ліс, невиразно на північний захід, прискіпливо розглядаючи будь-які стежки, які могла знайти. Раніше йшов дощ, тому було досить легко помітити всі ознаки тварин або монстрів, які живуть і полюють – або тікають – у лісі.
A while later, Ilea came out into a patch of open space, wildflowers and tall grass growing in the field. Her ashen wings formed behind her before she flew over it, noting the hares that ran for safety at her approach. Another patch of forest followed, and the huntress was back on her feet and on the lookout for demons and other dangers that might lurk in the shadows.
Через деякий час Ілея вийшла на ділянку відкритого простору, польових квітів і високої трави, що росла в полі. Її попелясті крила утворилися позаду неї, перш ніж вона пролетіла над ним, помітивши зайців, які бігли в безпечне місце при її наближенні. Слідом за ним з'явився ще один клаптик лісу, і мисливиця знову підвелася на ноги і почала шукати демонів та інші небезпеки, які могли ховатися в тіні.
Hours passed as she hunted, finding only a pack of wolves that had killed a deer-like creature. The animals ran for their lives when she came rushing in, the smell of blood in her nose before she took in the scene. Still, her search was fruitless even when she decided to continue through the air, unable to spot any demons in the vicinity.
Минали години, поки вона полювала, знайшовши лише зграю вовків, які вбили істоту, схожу на оленя. Тварини втекли, рятуючи своє життя, коли вона прибігла, запах крові в її носі, перш ніж вона потрапила в сцену. Однак її пошуки були марними, навіть коли вона вирішила продовжити рух по повітрю, не помітивши демонів поблизу.
She flew on for a while before the familiar smell of burning wood stopped her. Ilea followed the trail until she saw the light in the distance. A small campfire, it seemed. Cooked meat and the scent of blood mixed in as she landed and walked closer. She noticed a woman, concealed nearby, in her Sphere but still advanced on the fire.
Вона летіла деякий час, перш ніж знайомий запах горілого дерева зупинив її. Ілея йшла слідом, поки не побачила світло вдалині. Здавалося, маленьке багаття. Варене м'ясо і запах крові змішалися, коли вона приземлилася і підійшла ближче. Вона помітила жінку, яка сховалася неподалік у своїй Сфері, але все одно просунулася до вогню.
“Who goes in the dark?” a male voice shouted, his face visible in the light of the fire, sweat gleaming on his brow as glowing red magic formed in his hand.
«Хто йде в темряві?» — кричав чоловічий голос, його обличчя було видно у світлі вогню, піт блищав на лобі, а в руці утворилася сяюча червона магія.
Ilea saw another two people nearby, a young woman staring at her with wide eyes as she clutched a staff with shaking hands and a man clad in several blankets, sweating and shivering with closed eyes.
Ілея побачила неподалік ще двох людей: молоду жінку, яка дивилася на неї широко розплющеними очима, коли вона тремтячими руками стискала палицю, і чоловіка, одягненого в кілька ковдр, який пітнів і тремтів із заплющеними очима.
Looks like arcane magic, Ilea thought as she tried to identify the man, whose eyes focused on her as his magic swirled in his hand. The concealed woman was now behind her, a bow in hand and ready to shoot. She’d be the first one Ilea would target, should the situation demand it. However, she wasn’t in the business of killing random travelers.
