She blinked down into the large hall where she’d fought against some kind of guardian golem. Parts of the thing still remained on the dusty floor, magical lights illuminating the eerie hall. Ilea walked toward the treasure room, where she felt something weird in her Sphere.
Вона моргнула у велику залу, де боролася з якимось големом-охоронцем. Частини речі все ще залишалися на запиленій підлозі, чарівні вогні освітлювали моторошний зал. Ілея пішла до кімнати зі скарбами, де відчула щось дивне у своїй Сфері.
Really. Another hidden passage?
Справді. Ще один прихований прохід?
Ilea smiled and followed the wall, the perfectly ordinary-looking stone bricks damn near screaming at her in her Sphere. Blinking around brought her nowhere new. Either an enchantment had been placed to prevent overeager initiates finding it or there really was nothing.
Ілея посміхнулася і пішла за стіною, абсолютно звичайні на вигляд кам'яні цеглини, чорт забирай, кричали на неї в її Сфері. Кліпання очима не принесло їй нічого нового. Або було накладено зачарування, щоб його не знайшли нетерплячі посвячені, або насправді нічого не було.
Her fists and ash started digging into the stone, Ilea’s weapons damaging the hard surface as if it were drywall, ripping out big chunks with each hit. She waved the dust away, her ash clearing the shattered stone.
Її кулаки та попіл почали впиватися в камінь, зброя Ілеї пошкоджувала тверду поверхню, наче гіпсокартон, вириваючи великі шматки з кожним ударом. Вона відмахнулася від пилу, її попіл розчистив розбитий камінь.
Right when she started feeling silly for going berserk against a cellar wall, her fist broke through. Ripping at it, a huge crack formed that let her see through. Her Sphere was still unable to see, but her eyes told her there was something in the darkness beyond.
Саме тоді, коли вона почала почуватися безглуздо за те, що шаленіла об стіну підвалу, її кулак прорвався. Розірвавши його, утворилася величезна тріщина, яка дозволяла їй бачити наскрізь. Її Сфера все ще не могла бачити, але очі підказували їй, що в темряві за нею щось є.
Ilea continued clearing out stone until she could fit through the opening. Her Sphere immediately expanded when she passed the invisible threshold. No dungeon notification popped up as she had hoped, but she found a rune on a nearby wall connected to a magical light. That much she understood, and she pushed her mana into the rune, causing a dim blue light to illuminate a perfectly intact stairwell.
Ілея продовжувала розчищати камінь, поки не змогла пролізти крізь отвір. Її Сфера відразу ж розширилася, коли вона переступила невидимий поріг. Сповіщення про підземелля не з'явилося, як вона сподівалася, але вона знайшла руну на сусідній стіні, з'єднану з магічним світлом. Це вона зрозуміла, і вона штовхнула свою ману в руну, змусивши тьмяне блакитне світло освітити абсолютно неушкоджені сходи.
Using her Sphere, she could make out a single room below. She checked for traps as she carefully went down the stairs. More lights were activated when she touched a rune at the bottom, the big room coming to life before her eyes.
Використовуючи свою Сферу, вона могла розгледіти одну кімнату внизу. Вона перевіряла наявність пасток, обережно спускаючись сходами. Більше світла активувалося, коли вона торкалася руни внизу, і велика кімната оживала на її очах.
In it was a round table, mostly covered with a large, yellowed map, as well as several chairs, dust and cobwebs clinging to everything they could. The dust made the air heavy, the smell of leather permeating her nose and Sphere.
У ньому стояв круглий стіл, здебільшого накритий великою пожовклою картою, а також кілька стільців, пил і павутиння, що чіплялися за все, що могли. Пил робив повітря важким, запах шкіри пронизував її ніс і сферу.
Hidden meeting room?
Прихована кімната для переговорів?
Nobody had used it in their last days, it seemed, neither skeleton nor undead prowling the room. Ilea stepped up to the table, then breathed deep and blew the dust away from the map. When the dust settled, she found it looked much like her own, just with a lot more cities, empires, and kingdoms, many of the names illegible.
Здавалося, ніхто не користувався ним в останні дні, ні скелет, ні нежить не нишпорили по кімнаті. Ілея підійшла до столу, потім глибоко вдихнула і здула пил з карти. Коли пил осів, вона виявила, що він дуже схожий на її власний, просто з набагато більшою кількістю міст, імперій і королівств, багато назв яких нерозбірливі.
Figures reminding Ilea of chess pieces stood in various places on the map. Getting out her notebook, she compared the few legible names and found most of them differed from what she knew. Riverwatch and all the cities west of it weren’t even on the map. She couldn’t find Lys but saw a country called the Lyrian Empire in the same area, though it was much smaller. She did find Ravenhall, for the lone city in the mountains had retained its name through the centuries.
