By the time the suns were rising on the horizon, the cracked and mountainous terrain expanded farther than her eyes could see in all directions. A smile formed on her face as she stretched and summoned a meal, sitting down on a stone atop a mountain peak. Her legs dangled, bumping the stone from time to time as she enjoyed Keyla’s cooking in silence.
На той час, коли сонце вже сходило на обрії, потріскана і гориста місцевість розширювалася далі, ніж її очі могли бачити в усіх напрямках. На її обличчі з'явилася посмішка, коли вона потягнулася і покликала на трапезу, сівши на камінь на вершині гірської вершини. Її ноги бовталися, час від часу стукаючись об камінь, коли вона мовчки насолоджувалася приготуванням їжі Кейли.
I’m lost as fuck.
Я заблукав, як чорт.
TWENTY-EIGHT
ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ
Chicken Nuggets
Курячі нагетси
With the emergence of the suns, Ilea watched closely to see what happened to the lakes of mist when the light reached their borders. Eating the last of her meal, she scanned the surroundings to find the closest crack in the land before jumping off the mountain and gliding down its steep side.
З появою сонць Ілея уважно спостерігала, що сталося з озерами туману, коли світло досягло їхніх кордонів. З'ївши останню порцію їжі, вона оглянула околиці, щоб знайти найближчу тріщину в землі, перш ніж стрибнути з гори і ковзнути вниз по її крутому схилу.
The sunlight was still partially hidden behind the mountain, but as it slowly came up on the crevice, Ilea saw how the mist was already dissipating. Miststalkers danced around before they too vanished, particles of mist floating up in the air, the last evidence of their existence shimmering in the light that finally rose over the mountains.
Сонячне світло все ще було частково приховане за горою, але коли воно повільно підіймалося на ущелину, Ілея побачила, як туман уже розсіюється. Туманщики танцювали навколо, перш ніж зникнути, частинки туману ширяли в повітрі, останні докази їхнього існування мерехтіли у світлі, яке нарешті піднялося над горами.
As quickly as the mist had vanished, black clouds formed and purple lightning started impacting faraway hills and mountains. Ilea watched a cloud form only a couple of hundred meters away and decided it was safer to traverse the chasms again. Jumping into the nearest one, she felt the air from the first lightning strike of the newly formed death cloud rush by.
Як тільки туман розвіявся, утворилися чорні хмари і фіолетові блискавки почали бити по далеких пагорбах і горах. Ілея спостерігала за хмарою, що утворилася всього за пару сотень метрів від неї, і вирішила, що безпечніше знову подолати прірву. Стрибнувши в найближчу, вона відчула, як повз проноситься повітря від першого удару блискавки новоутвореної хмари смерті.
Are the mist creatures in there? Do they turn into lightning stalkers by day?
Чи є там туманні істоти? Чи перетворюються вони вдень на блискавичних сталкерів?
A little apprehensive, Ilea scanned her surroundings. She couldn’t see any mist. Which meant traveling was somewhat safe on the surface during the night and in the cracks by day. Not counting any creatures that may or may not be out on the hunt.
Трохи побоюючись, Ілея оглянула навколишнє середовище. Вона не бачила ніякого туману. Це означало, що подорожі були певною мірою безпечними на поверхні вночі та в тріщинах вдень. Не рахуючи істот, які можуть бути на полюванні, а можуть і не бути.
Ilea saw the first animals and small insects move out of their hiding spaces among the rocks and cracks, eager to find food and water now that the mists were gone.
Ілея побачила, як перші тварини та дрібні комахи вийшли зі своїх схованок серед каміння та тріщин, прагнучи знайти їжу та воду тепер, коли туман зник.
Not exactly an abundance of resources around here.
Тут не зовсім велика кількість ресурсів.
She watched the animals and started walking northward. So far, she’d only found the dragoons that she could definitely kill, but they were below her level, meaning it wasn’t exactly effective leveling-wise. They were interesting opponents, but without an ability to seriously hurt her, combined with the low level, she wasn’t particularly interested in hunting them. Nor did they seem to be around in high numbers.
Вона подивилася на тварин і пішла на північ. Поки що вона знаходила лише драгунів, яких точно могла вбити, але вони були нижчими за її рівень, а це означає, що це було не зовсім ефективно з точки зору прокачування. Вони були цікавими супротивниками, але не маючи можливості серйозно нашкодити їй, у поєднанні з низьким рівнем, вона не була особливо зацікавлена в полюванні на них. І, схоже, їх не було у великій кількості.
There was a rustling sound behind her, but she couldn’t see anything when she turned around. Checking for anything in hiding as if she was looking for a rogue, she found nothing. Smiling a little, she imagined Eve trying to sneak up on her here in the north. She looked down the crevice, then shook her head. She breathed in deep and walked on.
