“Why? I believe it is the capital because, well, these are the most extensive ruins I’ve found so far. And you speak of a palace-like cathedral. As to why it has taken me years to learn this language, it’s rare to have books survive this long. A good thing humans tend to store things with runes against decay in place. A peculiar notion.”
"Чому? Я вважаю, що це столиця, тому що це найбільші руїни, які я знайшов досі. І ви говорите про собор, схожий на палац. Що стосується того, чому мені знадобилися роки, щоб вивчити цю мову, то рідко коли книги живуть так довго. Добре, що люди схильні зберігати речі з рунами проти гниття на місці. Особливе поняття».
“How so? Isn’t it understandable that one stores things in a safe place?”
— Як же так? Хіба не зрозуміло, що людина зберігає речі в безпечному місці?»
The elf carefully closed the book. “Because your race expires so easily and quickly,” he said with a smile.
Ельф обережно закрив книгу. "Тому що ваша гонка закінчується так легко і швидко", - сказав він з посмішкою.
“So wouldn’t it make more sense to store knowledge in books for the next generation?”
— То чи не було б доцільніше зберігати знання в книгах для наступного покоління?
He hissed, but the sound was different than before. “You’re right,” he said, looking at her with interest. “It does.” He paused, then hissed again. “You have honored the trade.”
Він зашипів, але звук був іншим, ніж раніше. — Ти маєш рацію, — сказав він, зацікавлено глянувши на неї. — Впливає. Він зробив паузу, потім знову зашипів. — Ти вшанував ремесло.
“Good. Then why do you attack and kill humans? Half a year ago, your kind slaughtered thousands by invading cities in the west,” Ilea said, taking out a pen and her notebook, opening it at a page with ‘Elves’ written at the top.
— Добре. Тоді чому ви нападаєте на людей і вбиваєте їх? Півроку тому ваш рід убив тисячі людей, вторгнувшись у міста на заході, — сказала Ілея, дістаючи ручку та свій блокнот, відкриваючи його на сторінці з написом «Ельфи» вгорі.
He thought for a moment. “The west? I suppose that would be the easternmost parts of the Navali Forest. Perhaps the elves who attacked were bored?”
Він на мить задумався. "Захід? Я припускаю, що це будуть найсхідніші частини лісу Навалі. Можливо, ельфи, які напали, занудьгували?
Ilea thought of the destruction in Salia, shaking her head slightly. “Bored? Thousands died…”
Ілея подумала про руйнування в Салії, злегка похитавши головою. "Нудно? Тисячі людей загинули...»
The elf raised his brows in confusion. “Are you not here, fighting these undead creatures? It is natural to hunt, even for some of your kind. You should be one who understands.”
Ельф розгублено підняв брови. — Хіба ти не тут, борешся з цими нежиттю? Природно полювати, навіть на когось із собі подібних. Ти маєш бути тим, хто розуміє».
“Challenging foes, yes. I wouldn’t go around killing civilians for sport.”
"Кидати виклик ворогам, так. Я б не вбивав мирних жителів заради спорту».
“I understand, though it is difficult for me to feel the way you seem to feel. The ones killed, did they not have free will? Did they not have the will to fight?”
"Я розумію, хоча мені важко відчувати те, що відчуваєш ти. Убиті, хіба вони не мали свободи волі? Невже у них не вистачило волі до боротьби?»
“They didn’t have a chance.”
«У них не було шансів».
“Then they were weak,” he shrugged.
— Тоді вони були слабкі, — знизав плечима він.
“You’re frustrating,” Ilea said. “Would you kill one of your young, just like that?”
— Ти засмучуєшся, — сказала Ілея. — Чи не вбили б ви когось зі своїх дитинчат, просто так?
“If they provoked me. Your way of thinking is peculiar, human. I cannot tell you why your cities were attacked, only that I, perhaps, would have chosen differently. It is not for me to know nor to decide.”
"Якщо вони мене спровокували. Твій спосіб мислення своєрідний, людський. Я не можу сказати вам, чому на ваші міста напали, тільки те, що я, можливо, обрав би інакше. Не мені ні знати, ні вирішувати».
“For whom is it then? Who do you serve? Another race? Some god, or just a more powerful elf? What kind of government do you have?”
— Для кого ж тоді? Кому ви служите? Ще одна гонка? Якийсь бог чи просто могутніший ельф? Яка у вас влада?»
He looked at her and closed his notebook.
Він подивився на неї і закрив зошит.
“I might answer more of your questions, depending on the contents of these books. For now, I consider my duty fulfilled.”
"Я міг би відповісти на інші ваші запитання, залежно від змісту цих книг. Поки що я вважаю свій обов'язок виконаним».
“Are you not afraid this knowledge might help humanity fight you?” Ilea asked as a way of provoking him.
— Ти не боїшся, що це знання може допомогти людству боротися з тобою? — спитала Ілея, щоб спровокувати його.
“I am sure most of our kind would welcome a good hunt, and if it is elves who perish, then they will have fought well,” he said, standing up. “At least, for once, it would be an enemy of flesh and blood.”
