— Я впевнений, що більшість із нашого роду були б раді гарному полюванню, а якщо загинуть ельфи, то вони добре битимуться, — сказав він, підводячись. — Принаймні на один раз, це був би ворог плоті й крові.
An enemy of flesh and blood? Ilea wondered what that meant, though she had her suspicions. Is that how all of them think? Some of those I fought sounded far more arrogant. He just considers those unable to fight back weak. A very cold and pragmatic way to look at the world, I suppose. Do they not care about their own, at least?
Ворог плоті і крові? Ілея думала, що це означає, хоча й мала свої підозри. Чи всі вони так думають? Деякі з тих, з ким я воював, звучали набагато зарозуміліше. Він просто вважає слабкими тих, хто не в змозі дати відсіч. Дуже холодний і прагматичний погляд на світ, я вважаю. Невже вони не дбають принаймні про своїх?
“What’s the book about?” Ilea asked.
— Про що книга? — спитала Ілея.
“I have merely started with the first paragraph. Would you like a translation to Elos Standard?” the elf asked, not looking up from the book.
"Я тільки почав з першого абзацу. Хочеш переклад на Elos Standard?» — запитав ельф, не відриваючись від книги.
She raised her brows. “You would do that for me?”
Вона підняла брови. — Ти б зробив це для мене?
He hissed. “I would.”
— прошипів він. — Я б хотів.
“Thanks, but no,” Ilea said. The elf looked at her for a moment, then turned away as if confused.
— Дякую, але ні, — сказала Ілея. Ельф якусь мить дивився на неї, потім відвернувся, наче розгублений.
She supposed he had his work cut out for him, and Ilea was already thinking about how to tackle the dungeon instead. She could fight a single sword and shield knight, but not a Kingsguard.
Вона вважала, що він має свою роботу, а Ілея вже думала, як упоратися з підземеллям. Вона могла битися з одним лицарем з мечем і щитом, але не з королівською гвардією.
The problem was that she couldn’t just fight the knights where they stood because more were often patrolling nearby or could hear the noise.
Проблема полягала в тому, що вона не могла просто битися з лицарями там, де вони стояли, тому що неподалік часто патрулювало більше людей або чуло шум.
Find single ones then. Lure them far away from any others and fight them alone.
Тоді знайдіть поодинокі. Заманюйте їх подалі від будь-яких інших і боріться з ними поодинці.
She was already walking back toward the dungeon entrance. The night had just started, but that wasn’t a detriment for her. She knew the rose field would be safe, at least most of the time, if the knights didn’t change their patrolling patterns.
Вона вже йшла назад до входу в підземелля. Ніч тільки почалася, але це не зашкодило їй. Вона знала, що рожеве поле буде безпечним, принаймні більшу частину часу, якщо лицарі не змінять схеми патрулювання.
And if whatever that hunched-over thing was stays behind that wall farther down in the city.
І якщо що б це не було, то залишиться за тією стіною далі в місті.
Quickly moving through the houses, Ilea returned to a roof overlooking the first big square she’d found. Her enhanced sight pierced the darkness, but she found it hard to see the whole square. It was one thing to see when the moons were hidden behind clouds, but it was completely different to see in a dark cavern that seemed to swallow light.
Швидко пройшовши через будинки, Ілея повернулася на дах з видом на першу велику площу, яку вона знайшла. Її покращений зір пронизував темряву, але їй було важко розгледіти всю площу. Одна справа бачити, коли місяці ховаються за хмарами, але зовсім інша – бачити в темній печері, яка, здавалося, поглинає світло.
Movement caught her eye – a single knight, as far as she could tell. Forming an ashen projectile, she aimed and sent it off. Hearing it impact something, she blinked down into the house below. She heard the knight’s footsteps a second later, running over the square toward her before he jumped on top of the house.
Рух привернув її увагу – єдиний лицар, наскільки вона могла судити. Утворивши попелястий снаряд, вона прицілилася і відправила його. Почувши, як це щось зачепило, вона моргнула в будинок внизу. Через секунду вона почула кроки лицаря, який побіг через площу до неї, перш ніж він стрибнув на дах будинку.
Casually jumps ten meters high.
Недбало стрибає на десять метрів у висоту.
Checking him with her Sphere, she found it wasn’t the same knight she’d fought before. This one held two blades. Still, he was alone. Blinking to the roof of the house opposite, she took a step. The noise immediately made the knight turn toward her.
Перевіривши його зі своєю Сферою, вона виявила, що це не той лицар, з яким вона билася раніше. Цей тримав два клинки. Але він був один. Моргнувши на дах будинку навпроти, вона зробила крок. Шум одразу змусив лицаря обернутися до неї.
