Їхні голоси ледве доносилися до буріння. Барон просувався добре, вже на метр вглиб стіни, хоча йому довелося б прибрати чимало каменя через його масивну форму.
“Ever been to Virilya? City still exist?”
"Ви коли-небудь були у Вірільї? Місто все ще існує?»
Ilea stuffed a meatball into her mouth and started chewing, swallowing a moment later,
Ілея запхала в рот фрикадельку і почала жувати, за мить проковтнувши:
“Yeah. Baralia was at war with the Empire. Virilya was under siege a couple months ago when I left. No clue how things currently stand. I didn’t want to get sucked into all of that.”
— Авжеж. Баралія воювала з Імперією. Віриля був в облозі пару місяців тому, коли я поїхав. Поняття не маю, як йдуть справи зараз. Я не хотів, щоб мене все це засмоктувало».
No more than I already had.
Не більше, ніж я вже мав.
The man made a hissing sound, drawing in air. “It’s been years but that doesn’t sound like a smart move for Baralia.”
Чоловік видав шиплячий звук, втягуючи повітря. «Минуло багато років, але це не звучить як розумний крок для Баралії».
“Why not?”
— А чом би й ні?
He took another bite of his jerky. “The Empire is old, one of the oldest places in the human territories. I just don’t think it’ll fall. Call it a feeling.”
Він відкусив ще один шматочок свого в'яленого м'яса. «Імперія стара, одне з найдавніших місць на людських територіях. Я просто не думаю, що він впаде. Назвіть це почуттям».
“If it means Ravenhall will continue to do well and slavery stays out of that territory, then I’ll call that a win.”
«Якщо це означає, що Рейвенхолл продовжуватиме процвітати, а рабство залишиться поза цією територією, то я назву це перемогою».
Ilea didn’t want to think about the thousands upon thousands who would suffer and die in the war itself. She shook her head, pushing the thought aside.
Ілея не хотіла думати про тисячі й тисячі, які постраждають і загинуть на самій війні. Вона похитала головою, відсунувши цю думку вбік.
“A true Shadow, then,” Austin said and laughed. “You think they’d let me join?”
— Тоді справжня Тінь, — сказав Остін і засміявся. — Ти думаєш, що вони дозволять мені приєднатися?
Ilea took another bite, the drilling stopping for a moment as Baron retracted his arm to continue on another section.
Ілея вкусила ще раз, свердління на мить припинилося, коли Барон відвів руку, щоб продовжити рух на іншій ділянці.
“Of course, you’re above two hundred. It’s a few hundred gold, but maybe the payment has changed since the demon fiasco.”
— Авжеж, ти більше двохсот. Це кілька сотень золотих, але, можливо, платіж змінився після фіаско демона».
“Now that’s a story I’d like to hear,” Austin said, sitting up a little, a big smile on his face as he looked at her with anticipation.
"Тепер це історія, яку я хотів би почути", - сказав Остін, трохи підвівшись з широкою посмішкою на обличчі, коли він дивився на неї з нетерпінням.
Ilea waved him off with her fork. “Not that big of a deal. One of the elders summoned a couple thousand into the city and vanished into the demon realm. Nearly wiped out the population of Ravenhall and many surrounding cities. The Hand lost a lot of people too, but we managed to clean it up in the end, as well as we possibly could.”
Ілея відмахнулася від нього виделкою. "Не така вже й велика справа. Один зі старійшин викликав у місто пару тисяч людей і зник у царстві демонів. Майже знищив населення Равенхолла і багатьох навколишніх міст. «Рука» теж втратила багато людей, але врешті-решт нам вдалося її прибрати, наскільки це було можливо».
Austin sighed. “You’re not one for storytelling, are you? Makes sense that Baralia attacked then if the Empire was dealing with runaway demons and the Hand were occupied with their own fuck up. Oh well, not that it matters here.”
Остін зітхнув. «Ви ж не з тих, хто розповідає історії, чи не так? Логічно, що Баралія напала тоді, якщо Імперія мала справу з демонами-втікачами, а Рука була зайнята власним факапом. Ну, тут це не має значення».
Ilea was fine with letting the topic drop there. She didn’t feel responsible for either the demons or the war, but thinking about the chaos and all the dying people, the slaughter the demons had caused, and the ensuing war made her ill. Not to mention the murders of the Birmingales and Redleafs.
Ілея не проти того, щоб відпустити цю тему туди. Вона не відчувала відповідальності ні за демонів, ні за війну, але від думок про хаос і всіх вмираючих людей, про різанину, яку спричинили демони, і про війну, що почалася, їй стало погано. Не кажучи вже про вбивства бірмінгалів і червонолистих.
“Doesn’t matter here,” she agreed with a nod.
— Тут не має значення, — погодилася вона, кивнувши головою.
“How far in do I have to go?” Baron asked then, a couple of meters deep already.
— Як далеко мені зайти? — спитав тоді Барон, уже на пару метрів завглибшки.
“Around another three meters, big man,” Ilea said, using her Sphere.
— Ще метрів зо три, здоровань, — сказала Ілея, використовуючи свою Сферу.
“Big dwarf, little lady,” he grumbled before continuing his work.
