Ilea returned to the main chamber. Motioning to the others that the poison had been dealt with, Baron jumped down pretty much immediately. Either he trusted her more or he had some confidence in his own survivability.
Ілея повернулася до головної кімнати. Кивнувши іншим, що з отрутою впоралися, Барон одразу ж стрибнув униз. Або він більше довіряв їй, або мав якусь впевненість у власній живучості.
“Good job. You must have a high Poison Resistance. That was Blood Vapor, right?”
"Гарна робота. У вас повинна бути висока стійкість до отрути. Це була Blood Vapor, чи не так?»
Ilea nodded. “Yeah. I just heated it up, seems like the poison’s dealt with. Just don’t stray too far from the center of the room.”
Ілея кивнула. — Авжеж. Я просто нагрів, здається, з отрутою впоралися. Тільки не відходьте занадто далеко від центру кімнати».
They walked down the hallway and through the entryway created by the explosion, followed by Austin, ever cautious, and Seath.
Вони йшли коридором і через вхід, утворений вибухом, за ними йшли Остін, завжди обережний, і Сіет.
Magic lights built into the ceiling around five meters above them lit up most of the place. Some of the circular glass casings were cracked and broken. Ilea wondered if someone had deliberately tried to destroy them.
Чарівні світильники, вбудовані в стелю на висоті близько п'яти метрів над ними, освітлювали більшу частину місця. Деякі круглі скляні корпуси були тріснуті та розбиті. Ілея поцікавилася, чи не намагався хтось навмисне їх знищити.
Ilea immediately noted the cages scattered throughout the room. The steel was rusty in places. Some contained skeletons of monsters she couldn’t place, others held what looked like humanoid people of various species.
Ілея відразу помітила клітки, розкидані по всій кімнаті. Сталь місцями була іржава. Деякі з них містили скелети монстрів, яких вона не могла розмістити, інші містили щось схоже на гуманоїдних людей різних видів.
“Stumbled upon a happy place here,” she grumbled, swinging one of the cage doors, the hinges creaking from age and wear.
— Натрапила тут на щасливе місце, — буркнула вона, розгойдуючи одну з дверцят клітки, петлі якої скрипіли від віку та зносу.
The room turned out to be a rather large hall filled with cages spaced out at regular intervals. Ilea listened but couldn’t hear anything moving. The previous occupants of the open cages must have either died or found some way to escape. Some skeletons lay broken on the ground as well.
Приміщення виявилося досить великим залом, заповненим клітками, розставленими через рівні проміжки часу. Ілея прислухалася, але не чула, як щось рухається. Попередні мешканці відкритих кліток, мабуть, або загинули, або знайшли якийсь спосіб втекти. Деякі скелети також лежали розбитими на землі.
Austin looked around. “Something’s still alive here. Be careful.”
Остін озирнувся. "Тут ще щось живе. Будьте обережні".
“Any idea what it could be?” Ilea asked, glancing at the ranger.
— Не уявляєш, що це може бути? — запитала Ілея, глянувши на рейнджера.
He checked the ground several times. Blood stains, as well as discolorations, littered the stone. Lifting a small piece of bone, he shook his head.
Він кілька разів перевіряв землю. Плями крові, а також зміна кольору засмічували камінь. Піднявши маленький шматок кістки, він похитав головою.
“No idea. I’m just sure something’s been moving around here, disturbing the place in the past week.”
— Не знаю. Я просто впевнений, що протягом останнього тижня тут щось рухалося, заважаючи цьому місцю».
They walked through the hall, the three scavengers staying close together while Ilea moved a little ahead.
Вони йшли коридором, троє сміттярів трималися близько один до одного, а Ілея рухалася трохи попереду.
Movement suddenly flashed in her Sphere, Ilea catching a thin leg moving through the corner of the room behind them.
У її Сфері раптом промайнув рух, Ілея зачепилася за тонку ніжку, що рухалася в кутку кімнати позаду них.
“We’ve got company,” she said, blinking toward where she’d seen the movement.
— У нас є компанія, — сказала вона, кліпаючи очима в бік того місця, де бачила рух.
Her Sphere picked up something that looked like a spider. It definitely looked similar to the monsters they’d encountered in the inner circle so far, but something was dripping from its body, the legs were mere bones, and its body was disfigured.
Її Сфера підібрала щось, схоже на павука. Він безперечно був схожий на монстрів, яких вони зустрічали у внутрішньому колі досі, але з його тіла щось капало, ноги були просто кістками, а тіло було спотворене.
The torse was formed of a chunk of amalgamated muscle, with eyes peeking out from random places and eight bony legs jutting out below. It was around a meter tall and long, more if the legs were outstretched.
Тулуб складався зі шматка злитого м'яза, з очима, що визирали з випадкових місць, і вісьмома кістлявими ногами, що стирчали знизу. Він був близько метра заввишки і завдовжки, більше, якщо ноги були витягнуті.
Ilea rushed toward it as it turned to her.
