She was starting to wonder if she was a bit of a freak for enjoying the danger and the tough battles as much as she did. None of the other adventurers seemed to truly understand.
Вона почала замислюватися, чи не є вона трохи виродком за те, що насолоджується небезпекою та важкими битвами так само, як і вона. Ніхто з інших шукачів пригод, здавалося, не розумів по-справжньому.
Grumbling a bit to herself, Ilea kept burning her hand, but the fire was barely doing anything to her anymore. Her Reconstruction skill earned another level though as she continually only healed her hand, apparently due to the difficulty and pain involved. She didn’t get the same amount of experience as when fighting monsters, but it made a difference. Fighting monsters that were double her level also earned Ilea a lot of experience. Not as much as if she were fighting them alone, but compared to a more cautious adventurer, she was rising at a very fast pace.
Трохи буркнувши сама до себе, Ілея продовжувала обпалювати руку, але вогонь уже майже нічого не робив з нею. Однак її навичка Реконструкції заслужила ще один рівень, оскільки вона постійно лікувала лише руку, очевидно, через труднощі та біль. Вона не отримала такої кількості досвіду, як при боротьбі з монстрами, але це змінило ситуацію. Боротьба з монстрами, які були вдвічі вищими за її рівень, також принесла Ілеї великий досвід. Не так сильно, як якщо б вона боролася з ними поодинці, але в порівнянні з більш обережним шукачем пригод вона піднімалася дуже швидкими темпами.
‘ding’ Azarinth Healer has reached level 49. 5 stat points awarded.
Цілитель Азаринт досяг 49-го рівня. Нараховано 5 очок статистики.
She continued to put all her points into Intelligence so she could punch things as hard as possible.
Вона продовжувала вкладати всі свої бали в розвідку, щоб бити якомога сильніше.
Punching things is the best…
Пробивати речі – це найкраще...
A couple of hours and two small fights against stalker hounds later, the group entered an expansive cavern, at least as large as the arena in Riverwatch. More importantly, it was brighter in here. The fire they brought with them barely made a difference anymore.
Через пару годин і дві невеликі сутички з гончаками-сталкерами група увійшла у велику печеру, принаймні таку ж велику, як арена в Рівервотчі. Що ще важливіше, тут було яскравіше. Вогонь, який вони принесли з собою, вже майже не змінював ситуацію.
A number of large rocks blocked their vision of most of the cavern floor, but it was clear they had arrived at their destination. Light was leaking in from the far end of the space – an exit, or at least the beginning of one.
Кілька великих каменів закривали їм огляд більшої частини дна печери, але було ясно, що вони прибули до місця призначення. Світло просочувалося з дальнього кінця простору – виходу, або принаймні його початку.
“I think we’ve finally found another way out…” Aaron sighed in relief.
«Я думаю, що ми нарешті знайшли інший вихід...» Аарон полегшено зітхнув.
Then he tensed as snarls and the sounds of battle reached their ears. Moving with caution through the boulders, they peered further into the room and saw seven stalker hounds facing off an equal number of men.
Потім він напружився, коли гарчання і звуки бою долітали до їхніх вух. Обережно проходячи через валуни, вони зазирнули далі в кімнату і побачили сімох собак-сталкерів, які протистояли такій самій кількості чоловіків.
Wait, those aren’t men…
Стривайте, це не чоловіки...
Their skin was white and sickly. Patches of flesh were missing entirely, revealing the decaying sinew and muscle beneath, while some of them were missing eyes and others entire limbs. They moved with a slow, shambling gait.
Шкіра у них була біла і хвороблива. Ділянки плоті були повністю відсутні, відкриваючи гнилі сухожилля та м'язи під ними, тоді як у деяких з них були відсутні очі, а в інших цілі кінцівки. Вони рухалися повільною, хиткою ходою.
A chill washed over Ilea. She had seen enough horror movies to know what lay before her.
Ілею охопив холодок. Вона надивилася достатньо фільмів жахів, щоб зрозуміти, що чекає на неї попереду.
[Undead Warrior level ??]
[Рівень воїна нежиті ??]
She shuddered. Of course zombies were a thing in this world. She had always assumed that would be the case, but it was different seeing them in person. She could smell them.
Вона здригнулася. Звичайно, зомбі були річчю в цьому світі. Вона завжди вважала, що так і буде, але побачитися з ними особисто було по-іншому. Вона відчувала їх запах.
And yet some part of her was already wondering how their deathless bodies would hold up against her Destruction ability. She shook off the thought and continued to watch the fight.
І все ж якась її частина вже думала, як їхні безсмертні тіла витримають її здатність Руйнування. Вона відкинула цю думку і продовжила спостерігати за поєдинком.
