An hour later, she found herself in a familiar location. The hole in the wall was too similar to the one she’d found upon going after the Blue Reapers to be anything else. She sketched down the areas she’d traveled through in her notebook before walking into the corridor leading to the Abyss.
Через годину вона опинилася в знайомому місці. Діра в стіні була надто схожа на ту, яку вона знайшла під час полювання за Блакитними Женцями, щоб бути чимось іншим. Вона замалювала у своєму блокноті місця, якими пройшла, перш ніж вийти в коридор, що веде до Безодні.
“There’s gonna be other people up there. I wouldn’t trust them too far, little Fae,” Ilea said, spreading her wings of ash and ascending through the darkness until she came out in the lit guard room.
"Там будуть інші люди. Я б не надто довіряла їм, маленька Фей, — сказала Ілея, розправляючи крила з попелу і піднімаючись крізь темряву, поки не вийшла в освітлену кімнату для охорони.
She wasn’t sure if the fully plated Awakened with wisps of darkness coming out of his armor was one she’d seen before, so she simply nodded slightly. Unlike her previous encounters, though, this one went to one knee and bowed his head.
Вона не була впевнена, що повністю покритий Пробуджений з променями темряви, що виходили з його обладунків, був тим, якого вона бачила раніше, тому просто злегка кивнула. Однак, на відміну від попередніх зустрічей, цей опустився на одне коліно і схилив голову.
“I greet you, Spirit of Old.”
«Вітаю тебе, Дух Давнини».
The greeting was directed almost certainly at the Fae, not Ilea, and he only lifted his head when they were ascending the stairs leading to the pub. He went back to his post a moment later.
Привітання майже напевно було спрямоване на Фей, а не на Ілею, і він підняв голову лише тоді, коли вони піднімалися сходами, що вели до пабу. За мить він повернувся на свою посаду.
Ilea walked through the pub and got more than a couple of looks, directed mostly at the Fae clinging to her shoulder. The creature didn’t stray from her, looking around, but apparently nothing struck its fancy. Haiden, the barkeeper, stopped cleaning his glass and just stared at her, a smirk on his feline face.
Ілея пройшлася пабом і побачила кілька поглядів, спрямованих переважно на Фей, що чіплялася за її плече. Істота не відійшла від неї, озирнувшись, але, мабуть, ніщо не припало їй до душі. Бармен Гейден перестав мити свою склянку і просто дивився на неї, з посмішкою на його котячій мордочці.
Stepping outside, Ilea turned her head and smiled at the Fae. “You’re quite the attention grabber, aren’t you?”
Вийшовши на вулицю, Ілея повернула голову і посміхнулася Феї. — Ти ж дуже привертаєш увагу, чи не так?
Walking through Hallowfort, she soon headed down the stairs leading to the ancient smith. Maybe he’d know more about the creature.
Прогулюючись по Хеллоуфорту, вона незабаром попрямувала вниз по сходах, що ведуть до стародавнього коваля. Можливо, він знав би більше про цю істоту.
“There’s going to be a curse here, though I’m not sure if it’ll affect you. I’ll heal you if necessary,” Ilea said when they reached the corridor, feeding healing mana into the creature as she continued, the nausea and health drain starting a couple of steps later.
"Тут буде прокляття, хоча я не впевнений, що воно вплине на вас. Я вилікую тебе, якщо буде потрібно», — сказала Ілея, коли вони дійшли до коридору, подаючи цілющу ману в істоту, продовжуючи, нудота та виснаження здоров'я почалися через пару кроків.
She lifted her eyebrows when her influx of mana was cut off, a shimmering barrier of translucent white light instead forming around the Fae, which seemed unconcerned.
Вона підняла брови, коли її приплив мани був перерваний, мерехтливий бар'єр напівпрозорого білого світла натомість утворився навколо Феї, яка, здавалося, не турбувалася.
Shrugging it off mentally, Ilea walked on until they passed the sound barrier and heard loud snoring echoing through the room. The sound stopped immediately when she walked down the stairs, and the smith’s golden eyes snapped open.
Подумки відмахнувшись, Ілея пішла далі, поки вони не перетнули звуковий бар'єр і не почули гучне хропіння, що лунало по кімнаті. Звук відразу ж припинився, коли вона спустилася сходами, і золоті очі коваля розплющилися.
“Thought you couldn’t sleep, old man?”
— Думав, що не можеш заснути, старий?
“Child of… what’s this? A Spirit of Old… You are truly full of surprises, human… inheritor… no. Friend of ash, perhaps.” The smith got up from the workbench and inclined his form a little to show respect, though Ilea wasn’t sure whether it was to her or the creature. Maybe both.
"Дитя... Що це? Дух давнини... Ти справді сповнена сюрпризів, людино... спадкоємець... Ні. Можливо, друг ясена». Коваль підвівся з верстата і трохи нахилив свою форму, щоб виявити повагу, хоча Ілея не була певна, чи це до неї, чи до істоти. Можливо, і те, і інше.
“What is it with this little guy? Found it in a cage in the fourth layer.” Ilea said, “You didn’t answer my earlier question.”
