The smith crossed his arms, done with repairing her chest piece. “The story is not something I would usually share with a human. It is not a story lightly shared. You, on the other hand, have proven a friend to me, to us. To the darkness, the depths of magic and the arcane itself.”
Коваль схрестив руки, покінчивши з ремонтом грудної частини. "Ця історія не є чимось, чим я зазвичай ділюся з людиною. Це не та історія, якою можна легко поділитися. З іншого боку, ви виявилися другом для мене, для нас. До темряви, глибин магії і самого таємника».
Taking another bite, Ilea waited for Goliath to continue.
Відкусивши ще один шматочок, Ілея стала чекати, поки Голіаф продовжить.
“Little is recorded, for lack of fingers, tools and ingenuity. Stories told with feelings, emotions transferred through thought, paintings, sound, or magic itself. Know that much is lost as I translate thoughts into words. In the time before, before me and most of those alive or dead in this age, it was sung that there were no Awakened at all and that the Spirits of Old were the first, the first to lead others lost to instinct into what you might call consciousness, into seeing the world and into understanding, into growth, possibility, unshackled, perhaps, from our ancestry, our fate.
"Мало що записано, через брак пальців, інструментів та винахідливості. Історії, розказані за допомогою почуттів, емоцій, переданих через думку, картини, звук або саму магію. Знайте, що багато втрачається, коли я перекладаю думки в слова. У попередній час, переді мною і більшістю тих, хто жив чи мертвий у цьому віці, співали, що Пробуджених взагалі не існувало і що Духи Давнини були першими, першими, хто вів інших, заблуканих інстинктом, до того, що можна назвати свідомістю, до бачення світу і до розуміння, у зростання, можливість, вільну, можливо, від нашого родоводу, нашої долі.
“And through the ages, your kind, elves, and dwarves fought against the Awakened. It was only logical to respond to the unknown with fear and aggression. For many, it was thus. We deem the Fae, Spirits of Old, though some are likely not older than you, the oldest of our kind, some of the most powerful. Never did they actively intervene, yet shelter they provided to the injured, the broken, and the newly born of our kind, be they shadows, wisps, or beings of any shape and kind born to conscience through the arcane, guided by others or, as some claim, by the Fae themselves. They were fathers and mothers, protectors to many who would otherwise have been rid from this world.”
І протягом віків ваш рід, ельфи та гноми билися проти Пробуджених. Цілком логічно було реагувати на невідомість страхом і агресією. Для багатьох так і було. Ми вважаємо Фей, Духів Давнини, хоча деякі з них, швидше за все, не старші за вас, найстаріші в нашому роді, деякі з наймогутніших. Вони ніколи активно не втручалися, але вони надавали притулок пораненим, зламаним і новонародженим з нашого роду, будь то тіні, візерунки або істоти будь-якої форми і роду, народжені для совісті через таємницю, керовані іншими або, як дехто стверджує, самими Феями. Вони були батьками і матерями, захисниками для багатьох, хто інакше був би позбавлений цього світу».
Ilea flicked the magical shield of the Fae, who was now sitting on her shoulder again, eyes fixated on the smith.
Ілея змахнула чарівним щитом Феї, яка тепер знову сиділа у неї на плечі, не зводячи очей з коваля.
“Nice job, little one.”
— Гарна робота, маленький.
The Fae looked at her and, once again, seemed amused.
Фея подивилася на неї і знову здавалася веселою.
“It’s below level one hundred. Do they have abilities that would allow them to provide shelter against high-level elves, for example?” she asked, thinking of the most powerful species she could.
"Це нижче рівня сто. Чи є у них здібності, які дозволили б їм, наприклад, сховатися від ельфів високого рівня?» — запитала вона, думаючи про наймогутніший вид, який тільки може.
“Perhaps,” Goliath said.
— Можливо, — сказав Голіаф.
“Mysterious,” Ilea said with a smile before nudging the little Fae. “What secrets do you hold, ancient one?”
— Загадково, — з усмішкою сказала Ілея, перш ніж підштовхнути маленьку Фею. — Які таємниці зберігаєш ти, давній?
The Fae flew closer and poked her cheek.
Фея підлетіла ближче і тицьнула себе в щоку.
Ilea showed Goliath the armor she’d found as well, but he deemed it unusable for her, the metal suitable for something ceremonial at best.
Ілея також показала Голіафу обладунки, які вона знайшла, але він вважав їх непридатними для неї, метал, придатний у кращому випадку для чогось церемоніального.
“Thanks. I’ll be on my way then. Anything else you need? Apart from rare metals and stories of my ludicrous adventures?” Ilea asked, motioning to the Fae, who latched onto her shoulder again.
"Спасибі. Тоді я поїду. Ще щось вам потрібно? Крім рідкісних металів та історій про мої безглузді пригоди?» — запитала Ілея, кивнувши рукою Феї, яка знову вчепилася їй у плече.
“No, friend of ash. I wish you fortune on your journey.”
