She tried again and again. Chunks of stone came away with each strike, Ilea poured everything she had into the frantic attempt to escape. Her heels began to bleed with the effort.
Вона пробувала знову і знову. Шматки каміння відривалися з кожним ударом, Ілея кидала все, що мала, у відчайдушну спробу втекти. Її п'яти почали кровоточити від зусиль.
By the time the walls were about to turn her into paste, she had just managed to carve out a hole barely large enough for her to squeeze into. But then she stopped, eying the walls.
На той час, коли стіни збиралися перетворити її на пасту, вона щойно встигла викроїти отвір, ледве достатньо великий, щоб у нього можна було втиснутися. Але потім вона зупинилася, оглянувши стіни.
“At least give it a shot Ilea…”
— Хоч спробуй, Ілеє...
She smiled, taking some of the stone dust created from her digging and rubbing it onto her hands. Then she stretched and held out her hands to both sides.
Вона посміхнулася, взявши частину кам'яного пилу, що утворився під час копання, і розтерши його об руки. Потім потягнулася і простягла руки в обидва боки.
The stone walls touched her, and she pushed back against them. A loud metal groaning echoed through the chamber as the walls ground to a halt. Flesh pushed against stone and metal as her human body struggled against the dwarven trap.
Кам'яні стіни торкнулися її, і вона відштовхнулася від них. Гучний металевий стогін луною пролунав по всій кімнаті, коли стіни зупинилися. Плоть притискалася до каменю та металу, поки її людське тіло боролося з пасткою гномів.
A scream ripped from her lips, cracks forming around her hands. The red glow of ember mixed with the blue of her runes illuminated the thin corridor that remained of the once spacious room. All the lamps had been shattered when the spears had filled the room in search of the intruder.
Крик вирвався з її губ, навколо рук утворилися тріщини. Червоне сяйво вугілля, змішане з синім кольором її рун, освітлювало тонкий коридор, що залишився від колись просторої кімнати. Всі лампи були розбиті, коли списи заповнили кімнату в пошуках непроханого гостя.
A loud sound of something like a spring coming loose reverberated in Ilea’s ears. The pressure lessened. There was a slight pause, and Ilea nearly breathed a sigh of relief before the force exerted by the walls increased a hundredfold. Ilea’s shoulder joints shattered, and she immediately dropped to the ground and into her shelter, even blinking at the last moment to avoid the walls a fraction quicker.
У вухах Ілеї пролунав гучний звук чогось схожого на пружину, що розв'язалася. Тиск зменшився. Настала невелика пауза, і Ілея ледь не зітхнула з полегшенням, перш ніж сила, яку чинили стіни, зросла в сто разів. Плечові суглоби Ілеї розтрощилися, і вона негайно впала на землю і потрапила в укриття, навіть кліпнувши в останню мить, щоб трохи швидше обійти стіни.
The boom of air pressure produced by the two walls smashing into each other ruptured Ilea’s eardrums even with all her defensive capabilities. Trapped in the small space below the walls, she simply waited and quickly healed.
Гуркіт тиску повітря, викликаний тим, що дві стіни врізалися одна в одну, розірвав барабанні перетинки Ілеї навіть з усіма її захисними можливостями. Опинившись у пастці в маленькому просторі під стінами, вона просто чекала і швидко одужала.
“You got me this time, walls, but I swear, after I kill that basilisk, I’ll be back for the final boss!” she shouted and laughed.
«Цього разу ви мене дістали, стіни, але я присягаюся, що після того, як я вб'ю цього василіска, я повернуся до останнього боса!» — кричала вона і сміялася.
Five minutes later, the machinery behind the walls came to life again and the stone parted.
Через п'ять хвилин механізми за стінами знову ожили, і камінь розступився.
Will they do it again though?
Але чи зроблять вони це знову?
She stuck her head out from her cramped cavity and looked around the room. Several disks of green metal lay on the ground in a line toward one of the exit doors. Poor guardians, she thought, moving out from her safe spot.
Вона висунула голову зі своєї тісної порожнини і озирнулася по кімнаті. Кілька дисків із зеленого металу лежали на землі в лінію до однієї з дверей виходу. Бідолашні опікуни, подумала вона, відходячи від свого безпечного місця.
She deactivated all her Ash Wielder skills and walked back to the place where the entrance should’ve been. The pedestal had been obliterated as well, so there was nothing else to do in the room but get out using either of the exits.
Вона вимкнула всі свої навички Попелястого Володаря і пішла назад до того місця, де мав бути вхід. П'єдестал також був знищений, тому в кімнаті не залишалося нічого іншого, як вибратися за допомогою будь-якого з виходів.
