The next room, however, contained something slightly different. Ilea found herself wandering into a spacious hall with all manner of plants and trees growing in carefully curated locations. Guardians were stationed on the walls and kneeling near the foliage.
Однак у наступній кімнаті було дещо інше. Ілея побачила, що забрела в просторий зал з різноманітними рослинами і деревами, що ростуть у ретельно підібраних місцях. Сторожі стояли на стінах і стояли навколішки біля листя.
The plants couldn’t grow further in all this time?
Рослини не могли рости далі за весь цей час?
Ilea looked upward but couldn’t find the ivy that had been so prevalent on the stone in the residential area. Instead, the various bushes, flowers, and trees were confined to their designated spots. Like decorations.
Ілея подивилася вгору, але не змогла знайти плющ, який так ряснів на камені в житловому районі. Натомість різні кущі, квіти та дерева були обмежені у визначених місцях. Як прикраси.
“Some of those guardians—” she started, but she was interrupted when one of them swiveled its metallic body and looked at her.
— Деякі з цих вартових... — почала вона, але її перервало, коли один з них повернув своє металеве тіло і подивився на неї.
It was a bigger model than usual, but not an unfamiliar one. Its whole torso area was a massive cannon, and the ear-splitting boom that came next woke all the other guardians from their centuries-long rest.
Це була більша модель, ніж зазвичай, але не незнайома. Вся область його тулуба була величезною гарматою, а гуркіт, що розколював вуха, що пролунав далі, розбудив усіх інших вартових від багатовікового відпочинку.
Well shit…
Ну блядь...
The projectile that sped toward her was almost identical to the ones fired from the smaller ranged machines but was far bigger and presumably deadlier. Ilea smiled and dodged to the side.
Снаряд, який мчав до неї, був майже ідентичний снарядам, випущеним з менших машин далекого бою, але був набагато більшим і, ймовірно, смертоноснішим. Ілея посміхнулася і ухилилася вбік.
“This is gonna be so much”—she jumped again before the slug impacted the ground behind her—“easier with heavy artillery on my side.”
— Це буде так багато, — вона знову підстрибнула, перш ніж слимак вдарився об землю позаду неї, — легше з важкою артилерією на моєму боці.
Around a dozen sword guardians moved in on her position while ten heavies and five ranged machines started firing her way. Not gonna waste this precious experience…
Близько дюжини охоронців мечів зайшли на її позицію, а десять важких і п'ять далекобійних машин почали стріляти в її бік. Не збираюся витрачати цей дорогоцінний досвід...
Ilea blinked a couple of times until she reached one of the heavy ones. She attacked and found that they were much slower than their smaller brethren. She cackled with glee while dodging several blades coming her way, then blinked away as three massive slugs smashed into the group of guardians that had been targeting her.
Ілея моргнула кілька разів, поки не дійшла до одного з важких. Вона напала і побачила, що вони набагато повільніші за своїх менших побратимів. Вона радісно зареготала, ухиляючись від кількох клинків, що наближалися до неї, а потім кліпнула очима, коли три величезні слимаки врізалися в групу охоронців, які націлилися на неї.
“Your programming sucks, guys!” she shouted before blinking back into the fray.
«Ваше програмування відстійне, хлопці!» — вигукнула вона, перш ніж моргнути назад у бійку.
Ten minutes later, three of the sword guardians had been reduced to scrap. Then, just when things seemed to be going so well, a poorly executed strike from above created an opening that allowed a sword guardian’s blade to pierce clean through Ilea’s leg, skewering her. It took her a moment to pull free, but it was enough to ensure that a massive slug slammed into her side, crushing a fair number of ribs. Ilea was sent flying into the nearby wall, and only another blink saved her from a follow-up wave of projectiles.
Через десять хвилин троє охоронців меча були перетворені на металобрухт. Потім, саме тоді, коли здавалося, що все йде так добре, погано виконаний удар зверху створив отвір, який дозволив лезу охоронця меча пробити ногу Ілеї, перекосивши її. Їй знадобилася мить, щоб вирватися, але цього було достатньо, щоб величезний слимак врізався їй у бік, розчавивши неабияку кількість ребер. Ілея влетіла в сусідню стіну, і лише одне моргання врятувало її від наступної хвилі снарядів.
It broke through the ash so easily… Man, what would’ve happened if I didn’t have the skill?
Він так легко прорвався крізь попіл... Чоловіче, що було б, якби я не мав навички?
Ilea danced around the slugs flying around the room while healing her injury.
Ілея танцювала навколо слимаків, які літали по кімнаті, заліковуючи свою рану.
Don’t get too cocky, Ilea. She reminded herself of Dale’s words and breathed in deeply. Don’t forget you’re not immortal, Ilea.
