Що робити...? — здивувалася вона, оцінюючи свої шанси. Вони ще не знають моїх здібностей і принаймні схожі один на одного, а не нові невідомі вороги, але їх шестеро? Хм, я можу моргнути. Вони, мабуть, не підуть за мною до кінця. Від одного до шести.
She grinned. Let’s see what happens.
Вона посміхнулася. Подивимося, що з цього вийде.
Ilea walked into the room. She was pretty confident in her ability to escape, as long as she remained close to the hall behind her. So far, none of the guardians had pursued her out of the rooms she’d encountered them in.
Ілея зайшла до кімнати. Вона була досить впевнена у своїй здатності втекти, поки залишалася ближче до коридору позаду неї. Досі ніхто з опікунів не переслідував її з кімнат, де вона з ними зіткнулася.
As soon as her foot touched the cold stone of the hallway, six sets of cold metal eyes flared to life. Six spears immediately flew her way. Ilea smirked and blinked to the side. The spears vanished, and the Centurions advanced.
Тільки-но її нога торкнулася холодного каменю передпокою, як шість пар холодних металевих очей спалахнули. Шість списів одразу ж полетіли в її бік. Ілея посміхнулася і кліпнула очима вбік. Списи зникли, і сотники рушили вперед.
Blinking backward, Ilea tried to get away and realized from her earlier Centurion fight that all six spears would miss if she chose random distances and directions to teleport to with each dodge. They couldn’t learn her patterns if she didn’t have any.
Моргнувши назад, Ілея спробувала втекти і зрозуміла зі свого попереднього бою з Центуріоном, що всі шість списів промахнуться, якщо вона вибере випадкові відстані та напрямки для телепортації з кожним ухиленням. Вони не могли б вивчити її візерунки, якби у неї їх не було.
Only two of them followed her out into the snow-angel room, and she escaped from them back through the trap rooms.
Тільки двоє з них пішли за нею в кімнату снігових ангелів, і вона втекла від них назад через кімнати-пастки.
Fucking impossible to get any hits in. But the door at the end of that hallway beyond them looked super massive. Definitely want to see what’s behind there…
Блядь, неможливо отримати якісь удари. Але двері в кінці коридору за ними виглядали надзвичайно масивними. Обов'язково хочу подивитися, що там позаду...
Entering the hall again, two of the Centurions had stayed outside with the decorative plants while the other four remained in the hallway beyond. Ilea breathed in and out before starting to run.
Увійшовши знову до зали, двоє з Центуріонів залишилися надворі з декоративними рослинами, а інші четверо залишилися в коридорі за ним. Ілея вдихнула і видихнула, перш ніж почати бігти.
The first spear flew at her and she blinked away. The next spear she dodged by swaying to the side and letting it slide by her. She got closer and closer to the hall before all six of them were upon her. Dodging left and right, Ilea blinked above to avoid the spears that were closing in.
Перший спис полетів у неї, і вона кліпнула очима. Від наступного списа вона ухилилася, похитнувшись убік і пропустивши його повз себе. Вона підходила все ближче і ближче до зали, перш ніж усі шестеро наблизилися до неї. Ухиляючись ліворуч і праворуч, Ілея моргнула вгорі, щоб уникнути списів, що наближалися.
Another six random blinks toward the huge door at the end of the Centurions’ hall, and she could finally make out what was on the other side with her perception sphere. There was a thick layer of stone ahead, perhaps twenty meters or so thick, and beyond that she ‘saw’ open space. Doable with her current range. She blinked through and ‘saw’ the spears hit the walls in the hallway behind her, but no sound reached her.
Ще шість випадкових миготінь у бік величезних дверей у кінці зали Центуріонів, і вона нарешті змогла розгледіти сферою свого сприйняття, що було по той бік. Попереду був товстий шар каменю, можливо, метрів двадцять завтовшки, а за ним вона «бачила» відкритий простір. Це можливо з її нинішнім діапазоном. Вона кліпнула очима і «побачила», як списи вдарилися об стіни в коридорі позаду неї, але до неї не дійшло жодного звуку.
Ilea waited there for a while to make sure the Centurions didn’t have a way to follow her through the door. It would be just her luck if they could simply open it, rocks and all. After five minutes, she was as sure as she’d get that they didn’t have a key and continued onward.
Ілея почекала там деякий час, щоб переконатися, що Центуріони не мають можливості піти за нею через двері. Це було б просто її везіння, якби вони могли просто відкрити його, каміння і все таке. Через п'ять хвилин вона була впевнена, що у них немає ключа, і продовжила далі.
She found herself in a small corridor that led forward. The green glow continued, although this corridor was bereft of decoration and, thankfully, Centurions. Finally, she emerged into a chamber about the size of a tennis court with a ceiling several meters high.
