Occupying the circular room were twelve beautifully carved pedestals, behind which were chests and random items strewn on the ground. There were swords, axes, and other weapons, what looked like heavy plate armor made for someone much smaller than Ilea, and more. Some of the items were little more than piles of rust, and most showed signs of extreme age.
Круглу кімнату займали дванадцять красиво різьблених постаментів, за якими стояли скрині та випадкові предмети, розкидані по землі. Там були мечі, сокири та інша зброя, щось схоже на важкі пластинчасті обладунки, зроблені для когось набагато меншого за Ілею, і багато іншого. Деякі предмети були трохи більшими, ніж купи іржі, і більшість з них мали ознаки надзвичайного віку.
Treasure room?
Кімната скарбів?
She noticed that the pedestals themselves held pressure plates, but on top of them was… nothing. A big fat zip.
Вона помітила, що самі тумби тримали притискні плити, але зверху на них були... ніщо. Велика товста блискавка.
Oh, except for the very last one.
О, крім самого останнього.
On it was a gray pyramid-shaped metal object that Ilea felt immensely drawn to. Complex runes were engraved on it, and it shone beautifully in the otherwise dark room, reflecting the little light that came from Ilea’s auras.
На ньому був сірий металевий предмет у формі піраміди, до якого Ілея відчувала величезний потяг. На ній були вигравірувані складні руни, і вона чудово сяяла в темній кімнаті, відбиваючи маленьке світло, що виходило з аури Ілеї.
Now what else do we have around here…
А що ж у нас тут ще є...
FORTY-EIGHT
СОРОК ВІСІМ
Treasures and Fire
Скарби і вогонь
With her sphere, Ilea could see everything in the room and even what was within the various chests. She was sure now that the only traps in the room were the pedestals. Except, of course, if there was something new about the mechanisms here that she had never encountered before. She was no engineer, after all.
За допомогою своєї сфери Ілея могла бачити все в кімнаті і навіть те, що було в різних скринях. Тепер вона була впевнена, що єдиними пастками в кімнаті є тумби. За винятком, звичайно, того, що в механізмах тут було щось нове, з чим вона ніколи раніше не стикалася. Зрештою, вона не була інженером.
In the chests, Ilea saw mostly coins. They were full to the brim with gold.
У скринях Ілея побачила переважно монети. Вони були вщерть заповнені золотом.
Holy shit. Not that I had money issues, but this is a find for sure…
Чорт забирай. Не те, щоб у мене були проблеми з грошима, але це точно знахідка...
Several small items hid between the chests. As she’d noticed before, most were warped with age, but a few items remained pristine amongst the rust: some horns, a helmet, a sword, and a few other pieces.
Між скринями сховалося кілька дрібних предметів. Як вона помітила раніше, більшість з них були деформовані з віком, але кілька предметів залишилися незайманими серед іржі: кілька рогів, шолом, меч і кілька інших деталей.
But the most interesting thing in the room was what hid near the wall directly behind the pyramid-shaped object: a skeleton clad in armor.
Але найцікавішим у кімнаті було те, що ховалося біля стіни прямо за предметом у формі піраміди: скелет, одягнений в обладунки.
Ilea slowly walked over to the skeleton, making sure not to even breathe on the pedestals. Crouching down, her auras lit it up a little. The skeleton was small and broad, just as one would imagine a dwarf to be.
Ілея повільно підійшла до скелета, стежачи за тим, щоб навіть не дихати на п'єдесталах. Присівши навпочіпки, її аури трохи запалили його. Скелет був маленьким і широким, як можна уявити собі карлика.
So you stayed, hmm? she asked the skeleton in her head as she slowly extended her hand. Touching the skeleton, it immediately turned to dust. Ilea reacted at once and, in one fluid motion, she caught the falling armor and clothing that still remained intact. Only dust fell to the ground as she carefully lowered the gear.
Значить, ви залишилися, хм? — запитала вона скелет у своїй голові, повільно простягаючи руку. Доторкнувшись до скелета, він тут же перетворився на пил. Ілея миттєво зреагувала і одним плавним рухом зловила падаючі обладунки та одяг, які все ще залишалися неушкодженими. Тільки пил падав на землю, коли вона обережно опускала шестерню.
Apologies… she thought as she put down the armor. She identified the gear and smiled.
Вибачення... — подумала вона, скидаючи обладунки. Вона впізнала шестерню і посміхнулася.
[Legate Guardian Armor – Rare Quality]
[Обладунки Legate Guardian – рідкісна якість]
The armor didn’t reflect any light, so Ilea had no idea what color it was. Her sphere gave her only an outline. She moved it a little further away.
Обладунки не відбивали світла, тому Ілея поняття не мала, якого вони кольору. Сфера давала їй лише обриси. Вона відсунула його трохи далі.
Other than the armor, which seemed to consist of five individual pieces, there was also a necklace on the ground. A noise resounded inside Ilea’s head as soon as she touched it.
