“Here’s one still alive,” Ilea called to the others and blinked to one of the piles of metal. The destroyed guardian was removed with ease, and Ilea started healing a middle-aged man with a long curling mustache and a curved scimitar who had been trapped below the wreckage. Twenty seconds of healing later, he opened his eyes.
— Ось ще живий, — гукнула Ілея до інших і кліпнула очима до однієї з куп металу. Знищеного охоронця з легкістю прибрали, і Ілея почала лікувати чоловіка середнього віку з довгими кучерявими вусами і вигнутим ятаганом, який опинився в пастці під уламками. Через двадцять секунд зцілення він розплющив очі.
“You’re… Lilith… the others…” He coughed up blood, and Ilea just kept on healing.
— Ти... Ліліт... інші...» Він кашляв кров'ю, а Ілея продовжувала одужувати.
“Where are they? Another Centurion?” she asked after he had stopped coughing.
"Де вони? Ще один сотник?» — запитала вона після того, як він перестав кашляти.
“Yes… straight ahead…” he said, just managing to get the words out. Ilea ignored the heavy smell of blood and nodded to the others.
— Авжеж... навпростець..." — сказав він, ледве встигнувши вимовити слова. Ілея проігнорувала важкий запах крові і кивнула іншим.
“Go ahead, I’ll stabilize him. Need another moment or two,” she said, and the others left immediately, applying whatever buffs they had for speed. Ilea was done with the man moments later, wondering why the lower-leveled warrior had gone this far into the facility.
"Давай, я його стабілізую. Потрібна ще хвилина-дві, — сказала вона, і решта негайно пішли, застосовуючи будь-які бафи для швидкості. Через кілька хвилин Ілея покінчила з чоловіком, дивуючись, чому воїн нижчого рівня зайшов так далеко в заклад.
Did his hiding skills fail him?
Чи не підвели його вміння ховатися?
“You’d better stay here. It should be safe as long as you don’t move. If we’re not back in an hour, go for the elevator.” The man, who was a warrior at level 160, nodded back, her fearsome reputation likely convincing him.
— Краще залишайся тут. Він повинен бути безпечним, поки ви не рухаєтеся. Якщо ми не повернемося через годину, йдіть на ліфт». Чоловік, який був воїном 160-го рівня, кивнув у відповідь, її грізна репутація, ймовірно, переконала його.
Applying both State of Azarinth and Form of Ember, Ilea rushed forward. She nimbly navigated the hallway, which was completely filled with obliterated guardians, until she reached the biggest room she’d seen so far in the dungeons.
Застосувавши і Стан Азаринта, і Форму Вугілля, Ілея кинулася вперед. Вона спритно пройшла коридором, який був повністю заповнений знищеними охоронцями, поки не дійшла до найбільшої кімнати, яку бачила досі в підземеллях.
It was gigantic. The room could easily hold the whole of the Forkspear mansion and perhaps a few taverns to boot. Its roof was so high that the light from the walls barely reached it.
Це було гігантське. Кімната могла легко вмістити весь особняк Форкспір і, можливо, кілька таверн на додачу. Його дах був такий високий, що світло від стін ледве доходило до нього.
The mess hall…
Їдальня...
She focused on the Centurion in the middle of the room that was currently engaged by Agor, Jasper, and several mages who were protected by a bulky woman, some warriors, and Jeremy.
Вона зосередилася на Центуріоні посеред кімнати, якою в цей час займалися Агор, Джаспер і кілька магів, яких захищала громіздка жінка, кілька воїнів і Джеремі.
A little above the group flew Inström, his eyes a crackling bright blue, firing down forked lightning at the machine with outstretched hands.
Трохи вище групи пролітав Інстрем, очі його тріщали яскраво-синіми, стріляючи роздвоєними блискавками в машину з простягнутими руками.
Thor is here…
Тор тут...
Ilea was elated at the fact that there were no more corpses in the room. They had held off the Centurion and might’ve even destroyed it in time. With the backup here, it wouldn’t be a problem to deal with.
Ілея була в захваті від того, що в кімнаті більше немає трупів. Вони стримали Центуріона і навіть могли вчасно його знищити. З резервною копією тут не буде проблемою.
Ilea blinked toward the group of adventurers and checked them. None were badly injured. She looked upward as she saw drops of blood falling from Inström, splashing against the stones below. She sprouted her wings and flew up to take care of his injuries.
Ілея моргнула в бік групи шукачів пригод і оглянула їх. Ніхто з них не постраждав. Вона подивилася вгору і побачила, що краплі крові падають з Інстрема і бризкають об каміння внизу. Вона відростила крила і злетіла, щоб подбати про його травми.
The expedition leader grunted and gave her a quick glance as she touched him and let her Reconstruction go to work before concentrating on the enemy again. Seconds later, she had healed his most severe injuries. Not that there were many.
